У публічному виступі в березні 2015 року Петро Порошенко вжив вислів "цинічні бандери". Тоді хтось із цього посміявся, хтось побачив внутрішню антипатію президента до патріотів. Однак навряд чи це сприйняли як зловісний знак. Даремно — нині триває системне переслідування активістів патріотичних і націоналістичних рухів.
Під слідством перебувають десятки осіб — цифри називають різні. Хтось під домашнім арештом, хтось — за ґратами. Як правило, це недавні добровольці, колишні активні майданівці, іноді — волонтери. Поліція, судді та прокурори пресують "цинічних бандер" завзято й часто — із порушенням прав затриманих, процесуальних норм. Справи відкривають з будь-якого приводу чи без нього. Будучи такою жорсткою до добровольців і патріотів, силова державна машина демонструє помітну поблажливість до корупціонерів, соратників Януковича, а часом і щодо очевидних сепаратистів.
Побиття і затримання бійців "Правого сектора" на Закарпатті, суд над добровольцями із батальйону "Торнадо". Очевидно шита білими нитками справа про вбивство українофоба Олеся Бузини, яке хочуть повісити на колишніх майданівців та добровольців Андрія Медведька й Дениса Поліщука. Понад рік перебуває за ґратами вінничанин Юрій Павленко, який під час акції протесту публічно порвав портрет Порошенка. Це лише кілька прикладів із десятків. Хвиля затримань і репресій прокотилася після вибуху гранати під Верховною Радою 31 серпня 2015 року, коли парламент проголосував у першому читанні за зміни до Конституції з "особливим статусом" для окупованих територій.
Напряму нинішні репресії проти добровольців і патріотів зачіпають не багатьох. Однак це — тривожний дзвоник для суспільства. Адже маючи на Сході російську небезпеку, влада відкриває внутрішній фронт. Підвищує градус і так радикалізованого суспільства, значною мірою готового до протесту. Вступає у відкриту конфронтацію з людьми й організаціями, що мають бойовий досвід. На словах президент Порошенко постійно закликає до єдності та збереження внутрішньої стабільності. На ділі сам цю єдність унеможливлює.
Тривожно також, що під час агресії Росії об'єктом репресій стають люди і структури, які довели жертовність, готовність і здатність захищати країну зі зброєю в руках. Війна ж не скінчилася, щодня чуємо про зміцнення російських і сепаратистських угруповань і про ознаки можливого воєнного загострення. Отже, нищення добровольчого й патріотичного руху вигідне хіба що Путіну. Звісно, його активісти — не ангели. Однак вони не становлять загрози державності України. На відміну від Росії і її практично безкарної п'ятої колони.
Когось розраховують нейтралізувати, інших залякати — щоб убезпечитися від можливих протестів. Так влада діяла і за Януковича, ще раніше — за Кучми. Все це не від великого розуму. Утриматися в кріслах можна лише добрими справами на користь країни й суспільства, а не репресіями, брехнею чи махінаціями з Конституцією. Скільки майданів чи революцій треба, аби зрозуміти ці прості речі?
3 
1
Коментарі
1