Незалежна Україна мала справу з чотирма президентами США. Найбільш проукраїнськими були демократ Білл Клінтон і республіканець Джордж Буш-молодший. Найменш зацікавленими в Україні та прихильними до Росії — республіканець Джордж Буш-старший та демократ Барак Обама. Тож у США немає "проукраїнської" чи "антиукраїнської" партії. Політика президента Америки сильно залежить від його особистості та геополітичної ситуації.
Президент Обама не є ідеологічним прихильником ідеї розширення НАТО та просування демократії. Зрозуміло, Москва сприйняла цю зміну зовнішньополітичних пріоритетів США дуже схвально. Політика "перезавантаження" відносин із Росією затьмарила стосунки США з усіма неросійськими євразійськими країнами. Серед них і Україна, i навіть реформаторська Грузія. У Вашингтона нині значно більші проблеми — Афганістан, Ірак, Лівія, Китай.
Посиленню проросійської орієнтації адміністрації Обами ще більше сприяла політика президента Януковича. Він — перший глава Української держави, який не підтримує вступ України до НАТО. При цьому представники його оточення так і не пояснили, як Україна збирається стати першою посткомуністичною країною, що приєднається до ЄС, не будучи членом Альянсу.
Відсутність інтересу адміністрації Обами до України частково спричинено втомою від Києва з вини попереднього президента. Я був свідком того, як Віктор Ющенко виступав перед обома палатами Конгресу під час свого візиту до Вашингтона 2005 року. Присутні слухали його із зачаруванням. Однак Ющенко змарнував найкращу за всі 20 років незалежності нагоду інтегрувати Україну в трансатлантичні структури. Це призвело до того, що під час виборів 2010-го США поставилися нейтрально до обох кандидатів — Януковича та Тимошенко.
Проросійська політика адміністрації Обами однак не означає, що Вашингтон фундаментально змінив своє ставлення до України. США були й будуть найбільшими серед країн Заходу прихильниками незалежності, територіальної цілісності, енергетичної самостійності та демократичності Києва. Крім того, серед усіх західних столиць найбільше українських експертів і симпатиків живуть саме у Вашингтоні.
Україна формально прагне членства лише в ЄС, тому адміністрація Обами дозволила грати першу роль Брюсселю. Київ, однак, не може зрозуміти, що приєднатися до Євросоюзу значно важче, ніж до НАТО. ЄС ніколи не давав Україні перспективу членства і навряд чи зробить це в майбутньому: країна надто велика й бідна, а сам Євросоюз надто загруз у своїх кризах.
Команда Януковича все ще має переконати Брюссель чи Вашингтон у серйозності намірів приєднатися до ЄС. Політичні лідери та посли західних держав у приватних розмовах скаржаться на нахабну брехню українських політичних керівників. Яскравим прикладом цього була недавня заява Сергія Льовочкіна з приводу того, що американські сенатори нібито схвально оцінили поступ демократії в Україні. Янукович і Партія регіонів переконані, що можуть побудувати в себе путінізм, а Брюссель і Вашингтон надалі сприйматимуть їхню мету вступу до ЄС серйозно. Не дивно, що на тлі постійних хитань України і намагань її лідерів обманути західних колег Обама проводить проросійську політику.
2 
1
Коментарі
1