28 червня в Україні відзначили День Конституції. Не можу святкувати день того, що не працює в цій державі.
Є поняття "дефіцит конституційної легітимності". Це коли суспільний договір став формальним актом, а його правила не діють. Коли рішення в країні приймають відповідно не до Основного закону, а до політичної доцільності. Це коли політики на коліні, за допомогою ножиць і клею, влаштовують переділ повноважень, а потім — власності. Відрізають у Конституції одні статті і вклеюють інші.
Так було 2004-го. Тоді команда Віктора Ющенка погодилася на конституційну реформу авторства Віктора Медведчука (під час помаранчевої революції політсили Леоніда Кучми та Віктора Януковича вимагали конституційної реформи в обмін на згоду організувати повторне голосування другого туру президентських виборів. 8 грудня 2004 року Верховна Рада її ухвалила. Передбачала перехід від президентсько-парламентського до парламентсько-президентського правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, подовження терміну повноважень парламенту до п'яти років. — ГПУ).
2010-го через рішення Конституційного суду Україна перетворилася з парламентсько-президентської в суперпрезидентську республіку. А 2014 року в неконституційний спосіб скасували це незаконне рішення Конституційного суду.
Згадаймо й ігри навколо розробки нової редакції Основного закону. Всі спроби закінчувалися наступним: тут відрізаємо повноваження, а сюди додаємо. Найяскравішим прикладом такої логіки був проект Конституції від Партії регіонів і "Батьківщини" 2009 року. Коли Юлія Тимошенко і Віктор Янукович хотіли переформатувати державу під своє співуправління.
Конституційний простір не з'єднує право в Україні. У нас застосовують одноразові закони. Під певні вибори й конкретних людей.
Потрібно вибори до Верховної Ради провести так, щоб забезпечити представництво основних фінансово-промислових груп і створити пропрезидентську більшість? Приймаємо закон про парламентські вибори 2014 року. При цьому всі експерти і навіть автори закону стверджують, що це лише на один раз. Треба призначити генпрокурором Юрія Луценка, людину без спеціальної освіти — готовий закон.
Коли у суспільства немає Конституції — написаної або фактичної, немає правил співжиття — воно перетворюється на неефективну державу. А у правлячої верхівки зростає спокуса навести лад "сильною рукою".
Нам потрібна вже не модернізація Конституції, а перезаснування державності й ухвалення нової редакції Основного закону. З новими принципами і правилами співжиття, які гармонізують інтереси різних суспільних груп.
Коментарі