Президент Румунії Траян Бесеску переміг. На референдумі, який мав би підтвердити або заперечити оголошений йому парламентом імпічмент, 74% підтримали президента.
Бесеску впродовж останнього місяця боровся за політичне виживання в буквальному сенсі. Парламент звинуватив його в спробі узурпації повноважень, впливу на судову владу і численні порушення Конституції. І це при тому, що раніше Конституційний суд Румунії висловився на користь президента.
В Україні стало популярним проводити паралелі між двома країнами з різних причин.
З одного боку, Бесеску — "помаранчевий". Тобто, такими були кольори його президентської кампанії 2004 року. Він прийшов до влади, довівши через суди численні випадки спрямованих проти нього виборчих фальсифікацій. Кампанія Бесеску тривала під гаслом "Da!" — тобто, "Так!". Сам Бесеску — колишній прем"єр-міністр. Словом, на перший погляд, аналогій — багато.
Кампанія Бесеску тривала під гаслом "Da!" — тобто, "Так!"
На погляд другий — усе не так просто. Творці румунської Конституції взяли за основу Конституцію Франції і свідомо або ні заклали в державну систему так зване співіснування (випадок, характерний також і для Польщі): президент, повноваження якого порівняно з іншими чималі, ділить владу з прем"єр-міністром, який вважає себе головною дійовою особою в державі. У тому випадку, коли президент і уряд представляють різні політичні табори, конфлікт неминучий. І навіть якщо вони соратники, конфліктна ситуація все одно рано чи пізно настане.
Траян Бесеску, у минулому капітан корабля торгівельного флоту, часом характерний занадто різкими, не завжди добре продуманими рішеннями. Можливо, саме це перетворило його прихильників на противників: адже попри популярність президента в суспільстві, за його імпічмент висловилися набагато більше парламентаріїв, ніж вимагає Конституція.
Тут зовсім не йдеться про те, хто правий, хто винний у румунській суперечці. Очевидно, що політики мусили знайти вихід. Не виключено, що Україна стане черговим прикладом для члена Європейського Союзу Румунії (власне, маніфестації за Бесеску в Румунії розпочалися після київського майдану кінця 2004-го). Здається, українські політичні сили попри іноді повне взаємне несприйняття, демонструють більшу готовність до компромісів, аніж навіть проголошують.
Суть проблеми в тому, що політична система країни, яка щойно повністю змінила орієнтацію, не може бути досконалою. Запозичення моделей устрою у так званих сталих демократій питання не вирішує. Більше за те: навряд чи варто підходити до проблем, породжених "дитячими хворобами" з мірками, характерними для Швейцарії чи Франції. Очевидно, суспільства повинні спочатку "перехворіти", отримати імунітети, виробити в собі захисні механізми. Через це вже пройшли практично всі європейські нації. Зараз проходять Румунія, Сербія, Україна.
3 
1
Коментарі