Ексклюзиви
Вівторок, 30 листопада 2010 04:15

"Ну, побили, то й що! Мало кого у нас б'ють"

Автор: фото з сайта www.lookatme.ru
  Леонід Парфьонов
Леонід Парфьонов

Першу премію ім. Владислава Лістьєва за яскраве втілення його творчих принципів та мільйон рублів отримав російський телеведучий Леонід Парфьонов, 50 років. Промову лауреата він зачитав з аркуша в студії "Останкіно". З ефірів федеральних каналів її вирізали. Публікуємо промову зі скороченнями.

"Зранку я провідав у лікарні Олега Кашина. Йому зробили чергову операцію, хірургічно відновили — у прямому і переносному сенсі цього поняття — обличчя російської журналістики. Звіряче побиття кореспондента газети "Комерсант'" викликало значно ширший резонанс у суспільстві та професійному середовищі, ніж усі інші замахи на життя і здоров'я російських журналістів.

До нападу Олег Кашин для федерального ефіру не існував і не міг існувати. Останнім часом він писав про радикальну опозицію, протестні рухи та вуличних молодіжних ватажків, а ці теми і герої немислимі на телебаченні.

У два прийоми — спочатку заради викорінення медійних олігархів, а потім заради єдності лав у контртерористичній війні — відбулося одержавлення "федеральної" телеінформації. Журналістські теми, а з ними все життя остаточно поділилося на прохідні і непрохідні на телебаченні.

Розмова Андрія Колеснікова з Володимиром Путіним у жовтій "Ладі-Калині" дозволяє відчути самовпевненість прем'єра, його настрій на 2012 рік і необізнаність у неприємних темах. Але чи можна уявити в устах вітчизняного тележурналіста, а потім — у вітчизняному телеефірі запитання Колеснікова Путіну: навіщо ви загнали в кут Михайла Ходорковського?

Рейтинг президента і прем'єра оцінюють приблизно у 75 відсотків. У федеральному телеефірі про них не чути критичних, скептичних або іронічних суджень. До чверті спектру громадської думки замовчується. Влада постає шановним небіжчиком — про неї тільки добре або нічого.

Вічнозелені прийоми, знайомі кожному, хто застав Центральне телебачення СРСР. Коли репортажі підміняє протокольна зйомка "зустріч у Кремлі", текст містить "інтонаційну підтримку", коли існують канони показу: перша особа приймає міністра чи голову регіону, йде в народ, проводить саміт із закордонним колегою. Це не новини, а старини — повторення того, як заведено вести мовлення у таких випадках.

Більша частина населення вже й не потребує журналістики. Коли дивуються: ну, побили, то й що! Мало кого у нас б'ють, а чого через репортера-то такий рейвах? Мільйони людей не розуміють, що на професійний ризик журналіст іде заради своєї аудиторії. Журналіста б'ють не за те, що він написав, сказав чи зняв. А за те, що це прочитали, почули або побачили".

Зараз ви читаєте новину «"Ну, побили, то й що! Мало кого у нас б'ють"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1247
Голосування Скільки часу Олексій Михайличенко протримається на посаді головного тренера київського "Динамо"?
  • 1) до зими
  • 2) до літа
  • 3) два роки
  • 4) повністю відпрацює трирічний контракт
Переглянути
Погода