Ексклюзиви
Четвер, 26 липня 2007 16:54

"Навіть в інтимних стосунках у нас нудьга"

  Євгенія Кононенко: ”Помаранчева революція була надією, та сірі будні повернулися”
Євгенія Кононенко: ”Помаранчева революція була надією, та сірі будні повернулися”

Письменниця Євгенія Кононенко, 48 років, вважає українців байдужими до того, що відбувається навколо.


Сьогодні одні кажуть, що Україна зробила великий прогрес порівняно з радянським минулим, інші — що тупцюємо на місці порівняно з Європою. Якою є правда?

— Нині про Україну все більше говорять як про країну змарнованих можливостей. Певною мірою так і є. Помаранчева революція була надією на якісні зміни, та сірі будні повернулися. І тих українців, які сьогодні сумують за радянським минулим, можна зрозуміти. Вони просто не знайшли свого місця в новому житті.

Утім, не треба думати, що лише в Україні незадоволені своїм життям. Це є скрізь. Приміром, в Естонії також невдоволені й політикою, й рівнем життя. Багато хто у Франції відчуває невпевненість у завтрашньому дні. У нашій державі є позитивні зрушення, але їх могло бути більше. Причина гальмування — нестача по-справжньому яскравих вітчизняних політиків. Не письменників і не філософів.

Чого ж нашим політикам бракує?

— Політик, який би справді працював на користь держави, повинен мати чотири основні риси: інтелект, рішучість, організаційні здібності та патріотизм. Сьогодні в жодному з наших політичних діячів такого поєднання немає. А ще політика має бути справжнім красивим шоу, яке має бути засобом, а не метою. В нас же шоу — це мета. Яскравий приклад — Нестор Шуфрич, який організовує сучасну клоунаду.

Найяскравіший приклад країни з яскравими особистостями в політиці — це Чехія. Її колишній президент Вацлав Гавел поєднував у собі всі необхідні риси.  Загалом же Західна Європа за своїм розвитком пішла від нас так далеко, бо там існує справжня сильна політична система. Вона змушує політиків вгамовувати власні темні пристрасті. До того ж там значно раніше виник парламент. Так, у Великій Британії він з"явився десь у ХІІ–ХІV столітті.

Лише через відсутність яскравих політиків ми не можемо повторити шлях Польщі, Литви, Словаччини?

— Не лише. Мета щодо свого майбутнього в цих країн була значно чіткішою, ніж у нас. Не було такого високого рівня корупції. На гальмування розвитку України певною мірою також впливає розкол, хоча й створений він штучно.

Слово "хохол" ніколи не було таким образливим, як "жид"

Крім цього, сьогодні в Україні зусилля людей не винагороджуються. Не користується держава й здібностями молодих людей. В Європі ж зусилля людини спрямовані на власну реалізацію, водночас це допомагає державному розвитку. Там інтереси людини й країни збігаються. Хоча моральний рівень західноєвропейського обивателя чи його підходи до життя такі ж, як і в українців. Приміром, у Голландії, як і в нас, слухають переважно американську чи канадську музику, дивляться американські фільми. Голландським письменникам так само складно пробитися на світовий рівень, як і українським.

Проте існує велика різниця — західні європейці не такі заполітизовані, як ми. Заполітизованість — ознака низького добробуту.

Загалом багато хто мислить про Україну стереотипно — що в нас злидні, проте висока духовність. Насправді ж у нас високодуховних людей дуже мало. Та й ті не можуть тут нормально реалізуватися.

Якою є нині роль української інтелігенції?

— Нинішню інтелігенцію в нас не шанують, як це було за радянських часів. Її зовсім не помічає молодь. Інтелігенція марґіналізується. Втрачає своє місце в суспільстві. Її голос губиться серед нинішньої масової культури та шоу-бізнесу. Це відволікає увагу від проблем духовності та проблем державного будівництва. Все низькопробне зводить роль інтелігенції нанівець.

А все тому, що немає нормальної культурної політики. Щось робиться, проте дуже мляво. До того ж наша інтелігенція не може сьогодні повністю віддаватися творчості. Бо коли люди борються за гроші та виживання, творчий потенціал втрачається. В Західній же Європі люди мають більше можливостей творити.

Та загалом там ті ж самі проблеми, що й у нас. Зараз там інтелектуальна криза.

Чим вона зумовлена?

— У них просто немає стимулу. Це ми часто прагнемо вибитися зі злиднів. У народжених там ця мета відсутня від початку. В Західній Європі люди губляться від соціального раю. Швеція займає перше місце в світі за кількістю самогубств. Усі проблеми розв"язані, й люди від того теж страждають. Це вже інша межа, парадокс життя. Це нагадує сучасне кохання, в якому немає жодних перешкод чи заборон. Хочеш — одружуйся з африканкою.

Ситуація з коханням у нас схожа. В інтимних стосунках спостерігається нудьга, байдужість. Та й взагалі сучасний портрет середнього українця — то байдужа людина до того, що відбувається навколо. Вона зосереджена на вирішенні власних економічних проблем, це її основна мета. Й наближується до неї настільки, наскільки їй це дозволяє держава. Це також людина, яка мало стурбована питаннями національної гідності.

Сам факт народження українця ніколи не тяг за собою жодних гонінь чи репресій. Українець при бажанні міг зробити собі кар"єру і в Російській імперії, і в Радянському Союзі. Українців ніколи не гнобили так, як євреїв. Тому ті так сильно й, незважаючи ні на що, прагнули зробити собі кар"єру. Слово "хохол" ніколи не було таким образливим, як "жид".

Що сьогодні може бути рушійною силою на шляху України до Європи?

— Цей шлях гальмують і політики, і люди середнього покоління. В багатьох із таких українців ще лишилася прорадянська орієнтація. За двадцять років вони практично не змінилися. Звісно, залізної завіси вже немає. Багато хто має можливість подорожувати. В Європу ми рухаємося, проте не так швидко, як хотілося б. Самі в цьому винні.

Зараз ви читаєте новину «"Навіть в інтимних стосунках у нас нудьга"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода