Директор Міжнародного центру перспективних досліджень Віра Нанівська говорить про допомогу Путіна, цьогорічні досягнення України і не вірить, що наступного року відбудеться щось страшне.
Підвищення Росією ціни на газ є закономірністю чи "заслугою" української помаранчевої влади?
— Думаю, ми б не уникли цього в будь-якому разі. Справа не лише в помаранчевій революції. За жодних жертв з боку України Росія не може продавати газ за ціною, значно нижчою за світову.
Білорусі ж продає по 47 доларів за тисячу кубів...
— Це питання не стільки політичної лояльності, скільки спроможності до неї. З нами навіть за Кучми таке, як із Білоруссю, було неможливим. У нас була міцна опозиція, отож влада не могла все одноосібно вирішувати. Відповідно, й шанси провернути оборудку, обмінявши політичні поступки на нижчу ціну за газ, виглядали ілюзорними.
Путін підштовхує Україну до серйозних реформ
Отже, ціна піднялася б у будь-якому разі?
— Я в цьому переконана.
Але і Янукович, і навіть Тимошенко звинувачують владу в тому, що вона не так веде переговори, не вміє домовлятися і таке інше.
— Це дуже гарний інструмент у їхній передвиборній боротьбі. Таким він і планувався. Але те, що вони говорять, зовсім не означає, що могли б самі це вирішити. Неприродно низькі ціни можливі хіба що в обмін на політичний контроль з боку Росії, більшого її проникнення в українську систему транзиту газу й газосховищ. Але знову ж таки: навіть із Януковичем на чолі українська влада не змогла б зробити так, щоб були задоволені персони на кшталт Жириновського. Бо в нас є опозиція, а отже — і протидія.
Підвищення ціни на газ насамперед вдарить по східних індустріальних регіонах. Це не призведе до ще більшого регіонального розколу і звинувачень на адресу влади у невмінні домовитися з Росією?
— Та вже є спроби подати ситуацію саме так. Але поки що президент і уряд діють правильно. Акцент роблять на енергозбереженні, вже створено відповідну комісію. Підкреслюють, що населення буде забезпечене власним українським газом.
Щодо підприємств, то деякі з них просто позбудуться надприбутків. Якщо ж якесь збанкрутує— прийде інший власник. Так є в усьому світі. Гадаю, уряд зможе забезпечити соціальні гарантії тим, хто втратить роботу.
Найгірше було б, якби Ющенко поїхав до Москви домовлятися про газ по 60 доларів. Оце означало б, що ми нікуди не рухаємося, не маємо наміру навести лад у промисловості. На щастя, Путін нас підштовхнув. Ющенко підхопив його ідею щодо лібералізації цін на газ і дуже добре з цим працює.
У нас нормальна влада, яка наробила купу помилок
Ситуація з газом є вже другим подарунком Україні від російського президента. Перший він зробив, коли втрутився в українські президентські вибори, не залишивши тоді нам нічого іншого, як до кінця себе відстоювати. Тепер Путін підштовхує Україну до серйозних реформ у сфері енергозбереження. Він — просто геніальний зовнішній фактор, що сприяє розвитку нашої держави у правильному напрямі. Добре вже саме те, що зараз триває така бурхлива дискусія про енергозбереження.
Але багатьох українсько-російський газовий конфлікт пригнічує. І все це накладається на розчарування через зростання цін, невмирущу корупцію, економічний спад.
— Усе, що відбувалося цього року, я сприймаю дуже позитивно. Помаранчева влада здійснює свої плани. А це — важка хірургічна операція. Якщо в нас немає сильного болю, ми не йдемо до лікаря. Робимо ж це тоді, коли усвідомлюємо можливу ціну такого зволікання. Отак і в економіці. У нас же було абсолютне нерозуміння ціни бездіяльності. Але зараз відбуваються хірургічні операції. Першою було скасування вільних економічних зон: цим відмовилися від ручного управління економікою. Тепер Путін нас підштовхує до другої.
Розчарування, мабуть, настало тому, що рік тому українці значною мірою голосували за доброго царя.
— Насправді дуже добре, що влада цього року не завжди була ефективною. Бо інакше мала б шанси стати таким собі моральним тираном, — мовляв, ми все робимо добре, тому ми праві. Інстинкт влади, який полягає в її більшій узурпації, спрацював би гарантовано.
А так у нас нормальна демократична влада, яка наробила купу помилок. Разом з тим вона довела, що має чесні наміри, і головним для неї є не власний інтерес, а розвиток країни.
Нашим цьогорічним досягненням є наші нові проблеми. Власне, немає такої країни, підприємства чи людини, у яких їх не було б. Але ж нам хочеться, щоб наші проблеми наближалися до таких, які є в Британії чи Німеччині. І нинішні — вже не такі, як рік тому. Ми стали іншими, і цього вже назад не повернути.
Жодних причин для чорних сценаріїв я не бачу
А щодо економіки, то погіршився не економічний стан, а його сприйняття. Українці завжди обережно ставилися до оцінок свого добробуту — щоб не наврочили чи чогось зайвого не побачили.
Чи спроможне суспільство адекватно сприймати критику на адресу влади? Чи не призводить це до посилення суспільного песимізму?
— Ніде й ніколи не буває такого, щоб усі були щасливі й задоволені. Незадоволення урядом є першим і найголовнішим здобутком нашої демократії.
Але демократія не буває завойованою раз і назавжди. Це постійна боротьба. Влада має свою внутрішню мотивацію до узурпації, навіть коли хоче зробити щось добре. Тому демократія живе на тоненькому просторі між двома загрозами: керівництво може отримати забагато влади або її втратити.
Прогнозують, що наступний рік буде складним: і парламентські вибори з можливістю реваншу недемократичних сил, і підвищення ціни на газ, ще й конституційна реформа. Зможемо це пережити?
— Українці дуже не люблять радикальних змін. Але коли вже припече — мобілізуються й роблять їх швидко. Тому стільки одночасних викликів є найкращою умовою для дуже серйозних рішень. І жодних причин для чорних сценаріїв я не бачу.
3 
1
Коментарі