Цього тижня має відбутися засідання Міжвідомчої комісії при Кабміні з використання нафтопроводу "Одеса–Броди" в аверсивному режимі, тобто — транспортувати нафту з Одеси до Бродів. Сьогодні абсолютна більшість експертів упевнена, що урядова комісія не підтримає пропозиції щодо аверсу, які надійшли від двох західноукраїнських нафтопереробних заводів — "Галичина" та "Нафтохімік Прикарпаття".
Ще тоді, коли спорудження українського нафтопроводу починалося, багато хто з росіян, які не бажали мати ані в Україні, ані в Європі азійських конкурентів своїй нафті, вважали "Одесу–Броди" антиросійським проектом. Власникові нафтової імперії "Лукойл" Вагіту Алекперову навіть приписують висловлювання, що він, мовляв, готовий вкласти кошти в трубопровід "Баку–Джейхан", аби труба "Одеса–Броди" залишалася сухою. Утім, достеменно не відомо, що Алекперов таке говорив, бо він на одній з конференцій висловлював Україні, що будувала у той період "Одесу–Броди", підтримку і давав поради.
Та як би там не було, російський інтерес був саме в тому, щоб не дати українцям каспійської нафти. Але як це зробити, якщо навіть перший уряд Віктора Януковича, як здавалося, докладав усіх можливих зусиль до того, щоб запустити нафтопровід? І все ж у розпал чергової газової кризи у відносинах двох країн "Одеса–Броди" став розмінною монетою. Показово, що первинне рішення про використання компанією ТНК-ВР нафтопроводу в реверсному (із Брод до Одеси) режимі було зафіксовано таємним протоколом, про який знали навіть не всі члени тодішнього уряду. Українська преса зняла з цього приводу чималий галас, який, утім, не мав жодних серйозних наслідків. І наприкінці червня 2004 року реверсну схему було офіційно втілено в життя. Тож від народження трубопровід використовувався лише для транспортування російської нафти з Бродів до Одеси і далі танкерами через чорноморські протоки. Відтоді по 1 травня цього року нафтопроводом було переправлено до порту Південний, що поблизу Одеси, трохи більше 22 млн т сировини. За цю роботу Україна отримала $226 млн. Причому лише 2007-го наші контрагенти вперше виконали свої договірні зобов"язання і протранспортували нафтопроводом 9 млн т. 2006 року вони спромоглися на 3,4 млн, 2005-го — на 5,75 млн, 2004-го — на мільйон тонн.
Російський інтерес був у тому, щоб не дати українцям каспійської нафти
І все ж нафтопровід будували для транспортування каспійської, а не російської нафти. На початку 2007 року уряд доручив Мінпаливенерго та Мінекономіки разом із НАК "Нафтогаз України" та компанією "Укртранснафта" до 2008-го підготувати до підписання міжурядовий українсько-польський договір про добудову нафтопроводу "Одеса–Броди" до польського міста Плоцьк. Реалізація цього проекту має зробити використання нафтопроводу в прямому режимі привабливішим для іноземних інвесторів та власників нафти. Тим більше, що згодом нафтопровід планують продовжити до Гданська, надавши йому таким чином вихід у басейн Балтійського моря.
Багато красивих слів щодо майбутнього нафтопроводу було сказано також на енергетичному саміті, що відбувся в Києві у травні з ініціативи президента України. Саміт виглядав як явний тріумф Віктора Ющенка. Адже на ньому не лише Азербайджан, а й Казахстан, який має більше вільної нафти, заявив про свою принципову згоду заповнити "Одесу–Броди".
І справді, тоді здавалося, що нафтопровід ось-ось повернеться до проектного напряму. Тим більше, що ще на початку січня керівники двох згаданих західноукраїнських нафтопереробних заводів звернулися до Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко та голови НАК "Нафтогаз Україна" Олега Дубини з проханням ухвалити рішення про аверс. Вони вказували, що отримали комерційні пропозиції про постачання 5 млн т каспійської нафти.
Не так сталося, як гадалося. Хоча в Баку таки були підписані протокольні документи щодо постачання з Одеси до Бродів 5 млн т нафти на рік. Прем"єр-міністр запідозрила у проекті корупцію і заборонила українським чиновникам брати участь у будь-яких подальших підписаннях та навіть обговореннях цього питання.
Президентська сторона відреагувала швидко. Ющенко зробив це досить м"яко: "Скажіть, будь ласка, ну про яку корупцію тут може йтися, коли є стовідсоткова державна монополія, яка забезпечує транзит нафти? Кошти від цієї монополії потрапляють до державного бюджету… Ну давайте дивитися правді в очі". А от у його секретаріаті застосували досить жорсткі виловлювання. Заступник голови секретаріату Андрій Гончарук заявив, що запропонована схема аверсу — це єдина реальна можливість врятувати від занепаду українську нафтопереробну галузь. Він звинуватив уряд у тому, що "сьогодні вся система магістральних нафтопроводів України перебуває у фактичній залежності від двох іноземних замовників — російської компанії "Транснафта" й офшорної компанії "Скилтон" (Кіпр)". А також відзначив, що 28 липня Рада національної безпеки й оборони визнала незадовільною діяльність уряду щодо проектного використання нафтопроводу "Одеса–Броди". Гончарук звинуватив Тимошенко у саботажі рішень РНБО, обов"язкових для усіх органів влади в країні.
Повторимо, ймовірність того, що уряд підтримає пропонований проект прямого використання нафтопроводу "Одеса–Броди" надто мала. Отже, маємо черговий гострий владний конфлікт між президентом і прем"єром. Конфлікт, який губить майбутнє нафтопроводу "Одеса–Броди", а отже, загрожує інтересам усієї країни.
3 
1
Коментарі