Українські винороби вважають, що імпортери ведуть проти них неоголошену війну. Асоціація "Виноградар і винороби України", корпорація "Укрвинпром" та держконцерн "Укрсадвинпром" заявляють: штучно нагнітається тема фальсифікації вина українського виробництва.
У деяких засобах масової інформації мусується термін "порошкове вино". Його нібито "штампують" через брак винограду. Інколи пишуть, що дев"ять із десяти зроблених у нашій країні пляшок вина — фальсифікат. Вітчизняні виробники не заперечують: підробки справді є, та аж ніяк не 90%, а лише 10–15.
— Метою чорного піару від імпортерів є дискредитація нашого вина й галузі загалом, — каже директор асоціації "Виноградарі й винороби України" В"ячеслав Пономарьов, 34 роки. — Вони хочуть "зачистити" ринок під себе.
Сьогодні українські винороби достатньо захищені від європейських, південноамериканських та австралійських вин. Але практично беззахисні перед державами, з якими підписано угоди про вільну торгівлю. Зокрема, з Грузією та Молдовою. Утім, із грузинами проблем немає — вони постачають до нас більш дороге вино. Тобто працюють в іншому, ніж українці, ціновому сегменті. Тому винороби двох країн між собою майже не конкурують. Але з Молдовою складніше. Цьогорічний врожай винограду там — найкращий за останні п"ять років. Водночас іще в березні закрила для молдовського вина свої кордони Росія. Молдова вже втратила через це $21 млн. Тому й женуть звідти свою продукцію в Україну.
Найбільше підробок серед кримських вин
У нас виробляють щорічно 14 млн декалітрів вина. Кількість імпортованого до України вже перевищила 3 млн. Українські виробники вважають цю цифру оптимальною, хоча й підкреслюють: далеко не завжди завозиться якісний продукт.
Про можливу атаку на них закордонних виноробів наші заявляли не раз. Уперше ще навесні цього року, коли стало зрозуміло: слід очікувати неврожаю винограду, бо лоза постраждала від холодної зими. Якщо 2005-го зібрали 270 тис. т, то цього року — на третину менше. Усе це полегшує життя закордонних конкурентів. Окрім цього, позиції українських виноробів послаблює загальний стан виноградарства.
Сільгосппідприємства не мають достатньо коштів для самостійного розвитку якісних виноградників. Їх стає все менше. До того ж іще з радгоспних часів сорти підбиралися з урахуванням умов вирощування винограду, а не потреб ринку і виноробства. Висаджували в основному життєстійкі сорти — наприклад, "Ркацителі". А таких класичних європейських, як "Каберне-Совіньон", "Совіньон Зелений" садили мало. В Україні білі сорти становлять 70% у структурі насаджень, червоні — 30%. А п"ють навпаки — більше червоних вин.
Також із радянських часів повелося, що в пошані були кріплені вина, недорогий "шмурдяк". Особливою популярністю він користувався у 90-х. Тоді через повальне зубожіння люди купували дешеві неякісні продукти, і це призвело до застою в галузі. Відновлення виноградників було скоріше винятком, ніж правилом. Площі під ними дедалі скорочувалися.
Вітчизняний ринок вина оцінюється в 19–20 млн декалітрів. Недостачу вина українські винороби збираються заповнити своєю продукцією, спільними зусиллями витісняючи фальсифікат. А фальсифікатори користаються безграмотністю та бідністю споживачів. Роблять фальшиве вино переважно підприємства, які не мають ліцензії та власної сировинної бази. Найбільше підробок серед кримських вин. На півострові "паленою" є майже третина всієї тамтешньої алкогольної продукції — не лише вина, а й коньяки та горілка.
9 
1
Коментарі