Демократія в Україні не скотиться до стану 2004-го, каже посол Німеччини Ганс-Юрґен Гаймзьот, 57 років.
Під час недавнього візиту в Київ міністр закордонних справ Німеччини Гідо Вестервелле схвально висловився про демократичний розвиток України. Які саме компоненти демократії успішно в ній прогресують?
— Міністр Вестервелле говорив про період від 2004-го. За цей час справді покращилася ситуація зі свободою медіа, правами людини, посилилося громадянське суспільство, проведено низку демократичних виборів. Але останнього року відбулися певні кроки назад. Тому міністр наголосив: рух до Європи неможливий без дотримання її принципів.
Україна повертається до 2004 року?
— Як історик скажу: не можна повернутися в минуле. Зміни, що відбулися відтоді, досвід демократичних виборів — із людей цього не викорінити. Водночас багато залежить від самих українців, зокрема від молоді. Вони мають запобігти відступу в демократичному розвитку.
Влада каже, що проблеми в економіці, зокрема корупцію, отримала у спадок. Чи достатньо року, аби припинити посилатися на попередників?
— Корупція існувала й раніше. Але проблема в тому, що за останній рік не видно якихось успіхів у її подоланні. Використовуючи тільки вертикаль влади, побороти корупцію неможливо. Про це свідчить і досвід ваших сусідів. Вирішальною є позиція президента й уряду: вони мають показати, що не терпітимуть хабарництво на жодному рівні. Боротьбі з ним сприяло б і обмеження бюрократії та ролі державних інструментів в економічному житті.
Торік значно зросли обсяги торгівлі з Німеччиною. Бізнесу стало легше працювати в Україні?
— Зростання товарообігу 2010-го не варто переоцінювати. У попередні кризові роки він упав на 42 відсотки. Нині ми ще не вийшли навіть на показники 2008-го.
Інвестори зараз неохоче вкладають гроші в Україну через низку причин. Ненадійним є правосуддя. Деякі дії влади, наприклад, створення монополії в сфері експорту зерна, свідчать про хибний напрямок розвитку. Таке враження, що йдеться про подальшу централізацію та керовану державою економіку. Загальновідомо, що дуже корумповані державні установи. Митники й податківці нагадують своїми діями середньовічних лицарів-розбійників. У регіонах місцеві князьки абсолютно не дотримуються вказівок президента і прем'єра. Я часто переконуюся, що в Україні після зміни влади не діє принцип "договори мусять виконуватися". Хоч президент і прем'єр-міністр намагаються допомогти, але потік скарг представників німецького бізнесу не зменшується. Ось нині займаюся надзвичайно скандальним випадком: у Черкаській області намагаються витіснити з ринку німецьку компанію.
А якісь позитивні тенденції є?
— Уряду вдалося спрямувати у належне русло фінансову ситуацію. Раціонально та розумно триває співпраця з Міжнародним валютним фондом. Було запропоновано деякі важливі законопроекти. Втім коли послухаєш представників бізнесу, то розумієш: в економіці позитивного розвитку ще небагато.
Чому в Україні з її родючими землями зникає гречка, борошно, імпортують із Єгипту картоплю?
— Великий аграрний потенціал України досі нереалізований. Сільське господарство не має можливості продуктивно розвиватися. Інколи виникає враження, що цього навіть бояться. Скажімо, важливо використовувати якнайкращий насіннєвий матеріал. Але нинішні тенденції спрямовані на те, щоб відгородитися від світу, створити навколо себе кордони.
Створення Зони вільної торгівлі з Євросоюзом позитивно вплине на розвиток сільського господарства?
— Це може відіграти певну позитивну роль. Проте у сфері сільського господарства в Євросоюзі дуже жорсткі правила й норми, доступ до його ринків буде обмежений. Майбутня угода про вільну торгівлю набагато важливіша для промислового розвитку України. Вона є шансом зрозуміти, що потрібно для модернізації промисловості та для конкурентоспроможності.
В Україні є побоювання, що у відносинах із нею Євросоюз може сконцентруватися на комерції й особливо не перейматися демократією — як у відносинах із Китаєм чи Росією. Це можливо?
— Хоч ЄС часто розглядають як економічне співтовариство, найголовніше для нього — спільні цінності. Звичайно, Євросоюз торгує з багатьма країнами, що не дотримуються демократичних принципів. Але той, хто хоче асоціюватися або інтегруватися з ЄС, повинен це робити. Причому це стосується і членів Союзу. Наприклад, днями угорський парламент змушений був змінити новий закон про пресу.
Ви поділяєте думку, що 2011-й є певним моментом істини для євроінтеграції України: або вона домовиться про Зону вільної торгівлі або розвернеться до Митного союзу з Росією, Казахстаном і Білоруссю?
— Нинішній рік справді дуже важливий. Сподіваюся, Україна не піде невірним напрямком, до чого її намагаються підштовхнути деякі політичні сили. Водночас треба розуміти, що інтегровані в ЄС країни мають гарні економічні стосунки і з Росією. Йдеться не про те, щоб якось обмежити Україну у відносинах з іншими, а про модернізацію її економіки. Тому інтеграція в європейський внутрішній ринок буде викликом, але й шансом водночас. Входження ж до Митного союзу не сумісне з угодою про вільну торгівлю.
Чи не виглядає можливий вибір України надто непрогнозованим?
— У політиці слід не битися об заклад, а планувати наперед. Важливо думати не лише про поточний рік чи наступний, а про стратегічний напрямок розвитку країни.
3 
1
Коментарі
6