Вибори до Бундестаґу, нижньої палати парламенту Німеччини, відбудуться 22 вересня. Новий склад депутатів обиратиме канцлера країни. Основних претендентів двоє. Це — представник Християнсько-демократичного союзу канцлер та глава уряду 59-річна Анґела Меркель. Її опонент від опозиції — соціал-демократ Пеер Штайнбрюк, 66 років.
— Передумови для кампанії були досить неприємні — бюджетні проблеми в ЄС, — розповідає німецький експерт Фонду Бертельсманна 53-річна Штефані Вайс. — Але нині ситуація нормалізувалася і правляча партія, Християнсько-демократичний союз знов почав набирати бали. Скоріше за все, Анґела Меркель знову стане канцлером.
Які шанси в опозиції?
— Соціал-демократи самозаглиблені, мало працюють з регіонами, мало реагують на нові виклики. Ймовірність, що Штайнбрюк стане канцлером — практично нульова.
З якими гаслами партії проводять кампанію?
— Вага більше спрямована на внутрішню політику. Кожна партія намагається розкритикувати євро і європейські інституції. Мовляв, Німеччина від них страждає, бо змушена за все у ЄС платити. Соціал-демократи хочуть підвищити мінімальну зарплату, що, на їхній погляд, не покриває видатків малозабезпечених. Це найяскравіша внутрішня тема. Говорять про страхування, енергозбереження. Триває велика дискусія, чи варто повертатися до атомної енергетики. Соціал-демократи й "зелені" — проти, ХДС підтримує. Мігранти цього разу — не значна тема. Чи затягувати далі паски і підтримувати зростання економіки, чи більше коштів виділяти на соцзабезпечення — популярні.
Як вибори вплинуть на німецьку політику в Східній Європі, зокрема щодо України?
— Не суттєво. На Сході Європи соціал-демократів сприймають як партію екс-канцлера Ґергарда Шредера, який близький до Володимира Путіна. Та зараз багато чого змінилося. Соціал-демократи не мають аж такого проросійського лідера. Вони виступають за модернізацію газових потоків з Росією, за співпрацю з нею. Та брак демократії в Росії не може подобатися соціал-демократам і їхнім виборцям.
Меркель вважає, що остаточно питання з Угодою про асоціацію з Україною вирішиться на листопадовому саміті у Вільнюсі. З одного боку, ХДС досі наголошує на звільненні Юлії Тимошенко, — принаймні для лікування у Німеччині. З іншого, офіційна позиція Німеччини розмита: "Асоціацію підпишуть, якщо Україна продемонструє прогрес у демократії та правах людини". Балтійські країни і Польща тягнуть Німеччину в бік підписання угоди з Україною. Іспанія наполягає на звільненні Тимошенко, хоча я не уявляю, як це зробити до саміту. Досі ці дві позиції борються і Німеччина не до кінця визначилася.
Експерти кажуть, що Німеччина прагне перекроїти уклад ЄС під себе. Що за цим криється?
— У ЄС дійсно напружені відносини між двома групами держав — тими, хто має борги, і тими, хто за ці борги платить. Бо це ж ЄС покриває помилки греків, португальців, ірландців. Відповідно, має право вимагати в них економії. Певно, що тим це не подобається. Але тут не Німеччина винна, а ті країни, які досі не можуть навчитися рахувати.
Не бачу німецької гегемонії у Європі. У Меркель специфічний стиль керівництва — передбачлива, прораховує варіанти розвитку подій і пропонує рішення, часто жорсткі. З іншого боку, ми найбільша економіка ЄС, тож мусимо найбільше платити у спільний бюджет. Навіть географічно важко уявити, що Німеччина може вийти з ЄС, як це погрожують зробити інші країни. Ми не маємо радикальних партій, які до цього закликають. Тож, Німеччина дуже передбачувана, почувається відповідальною за долю ЄС і найбільше фінансово його підтримує. Логічно, що така країна має певний ступінь лідерства.
Що робитиме Меркель після перемоги?
— Продовжуватиме реформи у Євросоюзі. Наполягатиме на тіснішій інтеграції європейських країн. Можливо, створять спільні фінансові органи ЄС. Тобто, підготують цілий пакет документів для фінансової стабільності, але ухвалити його мусять усі 28 країн, деякі — на референдумі. Отже, це буде важко втілити.
3 
1
Коментарі
1