В Україні мало що змінилося б, порівняно з 2013 роком, якби не було Революції гідності. Країна не перетворилася б на поліцейську державу. Для цього необхідна злагоджена робота всіх спецслужб. А Янукович боявся консолідації силовиків і сіяв конкуренцію між ними й людьми з ближнього оточення.
Так само не було передумов для перетворення України на "радянську республіку". Бо між Януковичем і Путіним не було довіри. Україні було б важко уникнути конфліктів із Москвою в економічній сфері. Путін і далі вимагав би від нас посилення інтеграційних процесів із Російською Федерацією, Казахстаном і Білоруссю. Але через внутрішні суперечності між державами Митного союзу Україна відкладала б ров'язання проблем на потім. У державі було б чимало проблем, але не війна. Залишалися б цілісними.
До кінця 2014 року гривня частково знецінилася б до 8,5–9 за долар. У бюджеті намітилися б серйозні проблеми.
Що було б з євроінтеграцією? У Вільнюсі під час саміту Янукович отримав від німецького канцлера Ангели Меркель пропозицію відвідати Берлін із візитом "після того, як буде закінчено формування федерального уряду". Це, орієнтовно, у лютому–березні 2014-го. Саме тоді могли запропонувати новий формат підписання Угоди про асоціацію. Текст залишився б той самий, але філософія документа була б іншою. Бо у Вільнюсі Україна стукала у двері ЄС як креатура США, що болісно сприймалося Німеччиною. А в Берліні Україна сприймалася б як міст між Росією та Німеччиною, як фактор посилення німецької політики в Євросоюзі.
Втілення Угоди про асоціацію спричинило б низку непопулярних кроків і наприкінці року, напевне, прокотилися б акції протесту — переважно соціального характеру. Майдану навряд чи вдалося б уникнути. Він збігся б із підготовкою до президентських виборів навесні 2015 року та мав соціальну базу насамперед на сході України. Янукович не мав би жодних шансів вдруге стати президентом. Люди бунтували б, популярність основного конкурента Віталія Кличка зростала б. Він став би президентом, а Порошенко — прем'єр-міністром.
4 
1
Коментарі