Завідувач відділу Інституту соціології Національної академії наук Сергій Макєєв, 57 років, вважає, що викорінити корупцію в політиці неможливо.
Як оцінюєте вчинок Юрія Луценка в аеропорту Франкфурта-на-Майні?
— Поки що достеменно невідомо, що там насправді відбулося. Німецька сторона покладає всю провину на Луценка. Сам міністр звинувачує тамтешню поліцію. А за відсутності надійних джерел інформації оцінювати події з моральної точки зору неправильно — надто суперечливі свідчення.
Важко припустити, щоб німецька поліція ні з того ні з сього кидалася на громадян. Водночас не думаю, що поведінка нашого міністра була такою зухвалою, щоб спровокувати жорсткі дії правоохоронців. Луценко каже, що схопили його сина, а він за нього вступився. Тому я не поспішав би з оцінками.
Узагалі, хотілося б від наших політиків більшої витримки, почуття гідності й відповідальності за честь країни. Це стосується не тільки випадку з Луценком, а й загалом поведінки держслужбовців високого рангу і всередині країни, і в спілкуванні із закордонними політичними діячами та журналістами. Бо зрештою з цього вимальовується портрет України й українського суспільства.
Чому наші політика й політики такі аморальні та безвідповідальні?
— Це не тільки в Україні. Політика брудна в принципі. І не можна сказати, що наша брудніша, ніж, скажімо, у Великій Британії. Нещодавно була інформація, що там і консерватори, і лейбористи свої витрати покривали за рахунок платників податків. Потім лідери обох партій вибачалися перед виборцями. Корупція в політиці — річ невикорінювана. Але, зрозуміло, певні правила політичної поведінки й публічного етикету в Україні зам"які.
Відомо, що Луценко подав до парламенту заяву з проханням розглянути його відставку після консультацій з Юлією Тимошенко. Прем"єр запевнила, що голосів за це не назбирається. Як це оцінюєте?
— Якби він самостійно подав заяву про відставку, це був би гарний учинок. Бо стався скандал, і виправдатися чи повністю очиститися Луценкові неможливо. У цих обставинах іншого виходу, крім відставки, немає. Та й Луценко в будь-якому разі винен, раз допустив скандальну і неприємну ситуацію. Чия вина більша — його чи німців — уже не виміряти. Але він в цю історію був утягнутий, а значить — сприяв її виникненню.
БЮТ зацікавлений, щоб на чолі міністерства була його людина
А його консультації з Тимошенко означають, що міністр лукавить і визнає свою вину. Але при цьому сподівається, що його пробачать. На жаль, наші політики завжди так себе поводять — думають не про країну, а про власний порятунок.
Які наслідки можуть бути для політичної кар"єри Юрія Луценка?
— Гадаю, жодних особливих наслідків не буде. Якщо Луценко піде з посади міністра, то це для нього, може, й на краще. Бо нинішня його позиція двозначна. З одного боку, його посада — квота президента, з іншого — він давно в команді Юлії Тимошенко. Цієї невизначеності йому слід позбутися. Тому відставка для нього — очевидний політичний плюс.
Тимошенко фактично підтримала Луценка, хоча це й непопулярний крок...
— БЮТ зацікавлений, аби на цій посаді була його людина. Це логічна позиція.
Чи може цей скандал позначитися на відносинах України з Німеччиною?
— Починаючи з 2004 року в наших стосунках стільки втрачених можливостей, що цей інцидент нічого погіршити не зможе. Вони й так близькі до взаємного нерозуміння.
А як вплине це на міжнародний імідж України?
— Так само. У міжнародному співтоваристві були позитивні очікування від України після Майдану. Вони давно розвіялися. Ця подія лише зміцнює негативне уявлення про Україну.
Для світової спільноти нинішня фінансова криза — сильніший подразник, що потребує від країн Євросоюзу жорстких заходів з обмеження його розширення. Це означає, що Україна як була, так і залишиться у найближчій перспективі поза Європою.
Чому наші можновладці не проходять випробування владою?
— Аби керувати країною, потрібні люди з державницькими якостями. Котрі не тільки говорять, а й діють в інтересах суспільства. В Україні поки що критичної маси таких немає. Безглуздо виставляти претензії, що в опозиції нинішні можновладці були іншими. Вони й там не були державниками. Це не від того, що в них беруть гору корисливі мотиви. Просто ці люди не на своєму місці.
Як має реагувати на такі випадки громадянське суспільство?
— Воно реагує або через політиків, або через засоби масової інформації. Реакція політиків є. Партія регіонів блокує роботу парламенту, вимагаючи відставки міністра внутрішніх справ. А БЮТ робить усе, щоб завадити цьому. Суспільство так само не може згуртуватися на єдиній платформі. Моральну оцінку діям Луценка давати складно — бо, знову-таки, більша частина нашої політики поза моральністю.
Які можуть бути наслідки для Верховної Ради? Чи дійде справа до її розпуску?
— Парламент, мабуть, трохи засидівся. Були тривалі свята, тепер треба розім"ятися, поштовхатися біля трибуни. Аби лише не виконувати своїх обов"язків — ухвалення законів. Мабуть, значна частина наших нардепів навіть задоволена, що таке сталося. Є можливість ухилятися від тієї роботи, на яку їх найняв народ. А розпуск може бути з інших мотивів, не через Луценка.














Коментарі