У Криму затримали Еміля Курбедінова і 7 грудня заарештували на п'ять діб. Це адвокат, який після анексії витягає людей із рук російської системи. Шиють екстремізм за допис у "Фейсбуку" від 2013 року.
Торік за цей допис Еміль вже отримував 10 діб арешту. Тоді його виявили у мережі "ВКонтакте".
Тепер справу вирішили поновити. Можливо, тому що Курбедінов був серед адвокатів, які перші погодилися захищати полонених українських моряків. Або тому, що він і його колеги давно стали скалкою в оці для російської правоохоронної системи. Чи тому, що він — кримський татарин. Певно, усе разом.
Експертний висновок про екстремізм допису Еміля робив кримський політолог Андрій Нікіфоров. Він доводить, що "універсальний ісламський прапор" у дописі, "жодна організація, крім "Хізб ут-Тахрір"(міжнародна ісламська політична партія, яку визнали терористичною в Росії. — ГПУ) не використовує".
1995 року Нікіфоров виступав із доповіддю "Новоросія як геополітичне ядро майбутньої Росії". 2014-го заявляв, що "кримські татари, на відміну від кримчан інших національностей, украй неоднозначно сприйняли повернення Криму до складу Росії. Деякі — вороже, деякі — насторожено". Рік по тому напише, що антиросійські настрої є на півострові тільки у кримськотатарському середовищі.
Доля нерідко зводила мене з Нікіфоровим у довоєнні роки. Тоді він намагався стерти Україну на мапі світу. Тепер прагне зробити те ж з кримськими татарами.
Для таких, як він, недолік Радянського Союзу був у тому, що він не остаточно русифікував українців. Вони були на війні ще тоді, коли Росія її офіційно не розв'язала. Після анексії стали ще завзятіше відстоювати символ віри. Тепер уже головний докір Путіну з їхнього боку — що він недостатньо Путін. Що ще не ділить танковими клинами Україну на зони окупації.
Ці люди звикли сприймати себе як меншину, що зазнає переслідування. Скаржилися на українізацію в ті роки, коли Крим чув державну мову лише з екранів кінотеатрів.
Вони пишуть свої експертні висновки не за гроші, а за покликом серця. Переконані, що захищають крихітну Росію від гігантського чудовиська. Одне щупальце якого пофарбоване в кольори кримськотатарського прапора, інше — жовто-блакитне, а третє — ліберально-правозахисне.
Їм неможливо пояснити, що першими почали саме вони. Навіть якщо взяти за точку відліку не анексію Криму, а Майдан. Бо Віктора Януковича 2010-го вибирали вони. Зробили президентом людину, яка перетворила Україну на кримінальну вотчину. Крала швидше, ніж встигала брати в борг. Дратувала усіх настільки, що об'єднала проти себе всю країну. Майдан — результат їхнього політичного вибору. І звинувачувати їм, крім себе, нікого.
Меншина — не вони, а ті, з ким воюють. Кримські татари, яким закидають недостатню любов до триколора. Українці, які намагаються вирватися з обіймів імперії. Їм неможливо це пояснити, бо це позбавить їх п'єдесталу. Вони ризикують виявити, що Д'Артаньян у цій ситуації — адвокат Еміль Курбедінов. А вони — ні.
Вони можуть вважати себе нормою. Намагатися відмовити в цьому іншим. Курбедінову. Сенцову. Балуху. Людям із кримськотатарськими, українськими та російськими прізвищами, які в ситуації етичного перелому вибрали сторону, що не обіцяє їм посад і кар'єри. Які зробили те, завдяки чому одні залишаються в пам'яті і підручниках. Інші — ні.
1 
1
Коментарі