У столиці російської республіки Калмикії Елісті люди протестують проти призначення виконувачем обов'язків глави міста одного з колишніх ватажків ДНР Дмитра Трапезнікова. Вони не розуміють, чому мером став чоловік, який не має жодного стосунку до Калмикії.
У Донецьку Трапезніков був правою рукою Олександра Захарченка. Після його загибелі став виконувати обов'язки глави ДНР, але програв боротьбу за посаду Денису Пушиліну. Мусив утекти з Донецька в Росію. Там не загубився. Глава Калмикії Бату Хасіков запропонував призначити його керівником Елісти. Пояснив рішення необхідністю боротися з корупцією та криміналом. Хоча з Донецька Трапезніков утік саме через побоювання бути притягнутим до відповідальності за корупцію.
Призначення Трапезнікова — не особиста ініціатива Хасікова, а пряма рекомендація з Москви. Він ніколи не був випадковою людиною. Таку "сплячу агентуру" Кремль створює задовго до проведення спеціальних операцій у недружніх країнах. Потім агентура активується. Начебто випадкові люди стають "народними губернаторами", "главами республік", "народними мерами".
Якщо одні агенти не знаходять спільної мови з іншими, їм змінюють роботу. В Радянському Союзі особливо довірених осіб переводили з однієї союзної республіки до іншої — для нагляду за місцевим керівництвом. Нічого не змінилося.
Історія Трапезнікова — важливий доказ того, що Кремль давно і наполегливо готувався до спеціальної операції з окупації Криму і східних областей України. Знаходив і вербував потрібних людей. Оживляв пропагандистські міфи — на зразок історії про самодостатність більшовицької Донецько-Криворізької республіки, про яку заговорили в роки правління Віктора Януковича. Активно працював з українськими журналістами, які розповідали глядачам і читачам про "особливий характер Донбасу" і небезпеку "українського націоналізму".
Багато людей, яких Кремль використовував для цього, після 2014 року опинилися в Росії і прекрасно почуваються там. В Україні вони були на роботі. У РФ — вдома. Навіть можуть розраховувати на продовження політичної кар'єри — як Дмитро Трапезніков.
Коментарі