Розслідування вбивства журналіста Георгія Ґонґадзе завершене, повідомила Генпрокуратура. Замовником злочину назвали тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Як вплинула справа Ґонґадзе на українське суспільство, розповідає політолог Дмитро Видрін, 60 років.
— Змінилося все — політика, психологія людей, стало набагато менше кріпацтва і рабства серед журналістів і навіть деяких політиків. Для когось це особиста трагедія, а для багатьох — національна. Вона була певним катарсисом для України. Після цього ми пішли трохи іншим шляхом. Не кажу, що він ідеальний, але все-таки це пряміший шлях до правди й моралі.
До смерті Ґонґадзе у нас наростали авторитарні й тоталітарні тенденції. А після — переважають демократичні.
Були журналісти, які могли покусувати чи лизати владу. А Ґонґадзе першим кинув виклик режиму її функціонування, президентові, його оточенню. Соратників такого рівня у Георгія не було тоді й нема зараз. Він сам-один вийшов на бій із державною машиною.
Кожен президент, кожен генпрокурор обіцяв розкрити справу, проте слідство тривало 10 років. Бо тут замішані люди, які були впливовими тоді й залишаються такими. Вони зроблять усе, аби правда не вийшла назовні.
Гадаю, суспільство не змириться з висновком, що убивство Ґонґадзе замовив генерал Юрій Кравченко. Я знав його. Кравченко був жорстким чоловіком, але не садистом. До мозку кісток службовець і міліціонер, який працював завжди за командою зверху.
Справа Георгія, на жаль, буде розмінною монетою на виборах. Доки живі люди, які мають психологічну, політичну чи особисту причетність до цього вбивства.
16 вересня 2000 року. Зник журналіст, редактор інтернет-газети "Українська правда" 31-річний Георгій Русланович Ґонґадзе.
2 листопада. У лісі біля райцентру Тараща на Київщині знаходять труп без голови. Аналіз ДНК, проведений у Росії, свідчить, що тіло може належати Ґонґадзе.
28 листопада. Олександр Мороз, голова Соцпартії, з трибуни парламенту звинувачує у причетності до вбивства тодішнього президента Леоніда Кучму та главу його адміністрації Володимира Литвина. Демонструє аудіозаписи розмов у кабінеті глави держави, зроблені майором держохорони Миколою Мельниченком.
15 грудня. Розпочинаються акції протесту "Україна без Кучми".
Липень 2003-го. В кому впадає генерал-полковник міліції Едуард Фере. З 1995-го по 2000 рік він керував апаратом міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Його свідчення могли б стати ключовими у розслідуванні справи Ґонґадзе та пролити світло на обставини загибелі лідера Руху В"ячеслава Чорновола. Фере помирає 2009-го.
Жовтень. Генеральна прокуратура затримує генерала Олексія Пукача, який організовував стеження за Ґонґадзе. У листопаді Пукача звільняють, і він зникає.
Березень 2005-го. Президент Віктор Ющенко оголошує про розкриття справи Ґонґадзе. Пукача оголошують у міжнародний розшук.
Березень 2008-го. Апеляційний суд Києва визнає винними у вбивстві Ґонґадзе трьох колишніх міліціонерів — Валерія Костенка, Миколу Протасова й Олександра Поповича. Їх позбавляють волі на 12–13 років.
Липень 2009-го. Олексія Пукача затримують у селі Молочки Чуднівського району Житомирщини. Він нібито зізнається, що особисто задушив Ґонґадзе.
9 вересня 2010-го. Генпрокуратура повідомляє про закінчення досудового слідства у справі за обвинуваченням Олексія Пукача у вбивстві Георгія Ґонґадзе та щодо підбурювача і замовника злочину померлого Юрія Кравченка.
3 
1
Коментарі
4