Комуністи зірвали референдум

У Молдові не відбувся референдум, за допомогою якого правляча коаліція хотіла змінити механізм обрання президента. Керівника держави там і далі обиратимуть депутати парламенту, а не всенародним голосуванням.

— Плебісцит провалився через низьку явку: на ділянки для голосування прийшло менше третини виборців. Причини провалу дві: комуністи все літо активно працювали на зрив референдуму, а демократичні сили, покладаючись на дані соціологічних опитувань, вже почали боротьбу між собою за висунення кандидатів, — каже політичний аналітик Інституту євро-атлантичного співробітництва Володимир Горбач, 40 років. — Після 10-річного правління комуністів у Молдові залишилася прокомуністична місцева влада. Ще влітку деякі сільські та районні ради ухвалювали рішення про неучасть у референдумі. Залякували людей, що всенародні вибори президента розколять державу, як Україну. І таки переконали не втручатися в політичні питання.

Комуністи проти всенародних виборів глави держави, бо не мають гідного кандидата. Їхній лідер Володимир Воронін не має права балотуватися, бо двічі поспіль був президентом. А менш популярні Григоріу Петренку та Ігор Додон ще не досягли 40-річного віку.

Голосувати десятьма картками парламентська культура не дозволяє

Правлячий альянс "За європейську інтеграцію" міг би піти на переговори з комуністами, щоб змінити конституцію. Але 24 партії відкинули співпрацю з опозицією. Побоялися, що цей компроміс призведе до електоральних втрат. Єдиним виходом із ситуації стануть дострокові парламентські вибори. Вони можуть відбутися на початку листопада.

Звісно, правляча коаліція могла б вчинити так, як в Україні, — перекупити кілька "тушок". Але в цьому й різниця між нашими парламентами. У Молдові не так престижно бути депутатом, як урядовцем. Парламентарій має працювати —  ходити на засідання, готувати законопроекти. Голосувати десятьма картками парламентська культура не дозволяє.

Із політичної кризи в Молдові наші політики можуть зробити головний висновок: для розвитку країни потрібен постійний діалог влади й опозиції. Якщо одна сила заганяє іншу в глухий кут, намагається зіштовхнути з політичної сцени — це закінчується паралічем усієї системи влади.

×