Дозволю собі непопулярний погляд на підсумки паризького засідання в нормандському форматі — з позицій політичного реалізму.
Кінець війни буває: 1) на умовах перемоги, 2) на умовах поразки, 3) на умовах нічиєї, обумовленої ззовні. Оскільки в нас саме третій варіант, то він неминуче тягне за собою прийняття деяких рішень, що об'єктивно не відповідають національним інтересам, але уникнути яких неможливо.
Тому важливо не нагнітати емоції, а розумно готуватися до мінімізації ризиків, що випливають із неминучих виборів на окупованих нині територіях у лютому або навесні 2016 року.
Акцент слід перенести з допущення чи недопущення виборів на вимогу створення передумов, без яких будь-які вибори вважатимуться фікцією. Є чимало стандартів чесних виборів, які точно не можуть бути зігноровані. І тут Україна отримає широку міжнародну підтримку.
Відповідно до критеріїв ОБСЄ, на які посилаються Меркель та Оланд, чесні вибори, зокрема, неможливі без відновлення повноцінної інфраструктури українських політичних партій на місцях, що нині фізично цілком зруйнована. Без створення можливостей ведення вільної політичної роботи й агітації, без свободи поширення українських медіа — зокрема телебачення, нині повністю відрізаного. Без гарантій фізичної безпеки для кандидатів, агітаторів, спостерігачів, журналістів і виборців.
Не може бути вільних виборів за силового домінування на всіх стадіях процесу на певній території озброєних людей, які представляють лише одну конкурентну сторону потенційних виборів.
Не може бути вільних виборів і без забезпечення активного й пасивного виборчого права вимушених переселенців з окупованих частин Донбасу.
Якщо ці передумови не будуть гарантовані, вибори не будуть визнані легітимними. І ніхто не зможе аргументовано звинуватити українську сторону в "зриві процесу". Якщо ж будуть — це означатиме крок до деокупації територій.
Його треба принаймні спробувати пройти.
Олександр СУШКО, науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва ("Українська правда")
3 
1
Коментарі