Посол Німеччини Дітмар Штюдеманн, 64 роки, не радить порівнювати Ющенка і Януковича з Меркель та Шрьодером і вважає, що зі спадщиною попередньої влади так швидко впоратися не можна.
Під час візового скандалу навесні цього року у своєму виступі в Бундестазі ви сказали: сотні тисяч людей, які відвідували Німеччину, повернулися в Україну й зробили помаранчеву революцію. Що ви мали на увазі?
— Помаранчева революція в Україні не могла статися без змін у свідомості людей. А такі зміни не з"являються на порожньому місці. Серед іншого, свою роль відграє безпосереднє знайомство з демократичними країнами, такими як Німеччина. Після повернення багато хто хоче, щоб і в його країні були такі ж демократія і добробут. Подібні відвідини сприяють формуванню громадянського суспільства.
Навесні те, що Німеччина нібито надто широко розчинила для українців двері, активно критикувала опозиція. Тепер вона є владою. Це не спричинить якихось візових обмежень?
— Візовий скандал мав багато аспектів. Внутрішня дискусія щодо того, наскільки слід відкривати країну для іноземців, наклалася на передвиборну ситуацію. Звичайно, свою роль відіграли й окремі політики.
Щодо обмежень, то, звісно, є категорії українців, яких ми не хотіли б бачити в Німеччині. Їх порівняно мало. Це ті, хто прибуває до нас нелегально, завдає шкоди нашій економічній та соціальній системі. Звісно, ми не хочемо бачити в себе український криміналітет.
Ви можете сказати, який відсоток українських візитерів є такими небажаними гостями?
— Важко сказати. Тих, кого ми виявляємо й повертаємо до України, небагато. Але ж багато кому вдається зникнути й залишитися в Німеччині.
Торішня помаранчева революція сприймалася як прояв європейськості українців.Чи є щось європейське в тому, що відбулося потім — у скандалах, розколі владної команди?
— Насамперед скажу, що не все гаразд і в Німеччині. Але треба дивитися на специфіку кожної держави. Новій українській владі дісталася доволі складна спадщина. В осяжній перспективі вона з нею не впорається.
Є категорії українців, яких ми не хотіли б бачити в Німеччині
Слід також розуміти, що добрий революціонер не завжди може бути добрим політиком. Ті процеси, що відбулися недавно в Україні, довели: у влади не було зваженої програми, що вела б до стабільного розвитку.
Але ж є й певні позитиви. Засоби масової інформації вже стали в Україні контролюючою інстанцією. Дуже важливо, що "Криворіжсталь" було продано прозоро. Серед іншого, це посприяло тому, що українці позбулися страху перед продажем великих підприємств західним інвесторам. Бо ж надто довго українське суспільство лякали "розпродажем Батьківщини".
Щодо європейськості, то тут Україні ще є над чим попрацювати. Наприклад, над всеосяжною прозорістю в політиці. Важливо, щоб і в ній дотримувалися принципів моральності.
Багато хто порівнював підписання меморандуму між Ющенком і Януковичем з домовленостями між запеклими опонентами в Німеччині: соціал-демократами і християнськими демократами. Це порівняння коректне?
— Однозначно ні. У нас партії, які утворили коаліцію, мають широку всенародну підтримку. Той їхній крок продиктований виконанням волі виборців і був прозорим. Навряд чи це можна сказати про підписання меморандуму між Ющенком і Януковичем. Очевидно, це був якийсь суто тактичний хід. Загалом, міжпартійні відносини в Україні справляють враження, що здебільшого йдеться про задоволення специфічних інтересів партій, а не про інтереси виборців. У випадку з меморандумом люди, які привели до влади нинішнє керівництво, вправі запитати, як це могло статися?
А якщо політичні сили Ющенка і Януковича блокуватимуться після майбутніх парламентських виборів – як це сприйматиметься європейськими державами?
— Звичайно, в процесі виборів і після них можуть виникати різні тактичні міркування. Рішення буде виключно за Ющенком. Але ж існує певна межа. Підійшовши до неї, треба вирішувати – в чому полягає стратегічна мета влади? І чітко пояснити, як той чи інший крок забезпечуватиме демократичний розвиток держави, її європейський вибір.
Здебільшого йдеться про інтереси партій,
а не виборців
2001 року в одному з інтерв"ю ви сказали таке: прем"єр Ющенко є для нас гарантом політики реформ. Як би сказали тепер?
— Як тоді, так і тепер я вважаю Ющенка гарантом демократичного розвитку України, її європейського майбутнього. Звичайно, йому нині дуже важко відповідати всім вимогам.
Чи припускаєте ви, що в сьогоднішній Україні може статися таке, як колись із вами при Кучмі: підконтрольна українській владі громадська організація вимагала оголосити посла Німеччини небажаною персоною?
— Ні, такого побоювання в мене немає. А щодо тієї історії, то навіть за недемократичних умов організатори не досягли своєї мети. Сьогодні ж я переконаний: і друзі, й опоненти вже зрозуміли – всі мої висловлювання і вчинки диктуються симпатіями до України.
2 
1
Коментарі