В Українському домі столиці відкрили виставку "Ворог той, хто думає інакше". На ній представлені матеріали про Штазі — службу безпеки колишньої Німецької Демократичної Республіки.
— У соціалістичній Німеччині були масштабні переслідування й утиски. Теперішня молодь хоче знати більше про минуле і спілкуватися з постраждалими, — розповідає 60-річна Маріанне Біртлер, федеральний уповноважений Німеччини з питань документації державної служби безпеки колишньої НДР. — Наша виставка показує ненависницький апарат придушення громадян, застосування єзуїтських методів проти простих людей. Ми також прагнемо розпочати розмову про справжні цінності для народу і як їх зберегти.
Чому досліджуєте історію спецслужби?
— Що таке Штазі, у НДР знав кожен. За сніданком я завжди говорила дітям: "Про це нікому не розповідайте, бо може бути небезпечно". Перш ніж розказати якийсь політичний жарт, німці оглядалися, чи не стежить хто за ними. Журналісти тоді остерігалися писати, бо боялися втратити роботу.
Сьогодні німці живуть в умовах свободи й демократії. Але треба знати, як працювала диктатура, щоб не допустити цього знову. Для майбутнього важливо знати минуле.
Мене часто питають, чи не впадаю в депресію, досліджуючи історію Штазі. Справді, після цього стає сумно. Але й у такому минулому знаходжу приклади мужності. Були люди, які не погоджувалися співпрацювати і чинили спротив системі. Цей досвід боротьби схожий на опір людей у країнах, де була диктатура.
Чи є в архіві документи про співпрацю Штазі й КДБ?
— Між таємними службами СРСР і країн Центральної Європи існували тісні зв"язки. Адже Штазі створювали під керівництвом КДБ. Тому структурно ці організації схожі. Але говорити, що вони спілкувалися на одному рівні, навряд чи можна. КДБ мало свої представництва в усіх країнах Східної й Центральної Європи.
Що дасть українцям відкриття архівів таємних служб?
— Це варто зробити. Розсекретивши архіви, ви набудете досвіду, подібного до нашого. Суспільство по-новому побачить, як діяла влада, які методи вона застосовувала проти простих безневинних людей. Тим паче, що жертви тоталітарного режиму можуть отримати відповідну інформацію, щоби вимагати реабілітації.
Чи варто забороняти перебувати на держслужбі чиновникам, які співпрацювали зі спецслужбами?
— Молоді демократії в цьому питанні мають застосовувати західний досвід. У Німеччині вищих посадовців перевіряють на причетність до співпраці зі Штазі. Але такі перевірки не є обов"язковими. Ми хочемо збільшити довіру до тих, хто обіймає державні посади. І не бажаємо, щоби на тих, хто мав якесь темне минуле, можна було натиснути.
Архів служби безпеки колишньої НДР потрапив до рук громадян 1989-го — після повалення Берлінської стіни.
У першій частині архіву зберігають досьє на людей. Матеріали другої частини зберігають на полицях у шафах завдовжки загалом 22 км.
Третя частина містить аудіо- та фотодокументи, інші неписемні матеріали.
Понад 15 тис. контейнерів із мішками подертих документів становлять четверту частину архіву. Матеріали поступово реконструюють.
У філіях архіву працюють 1800 людей. Із них 20 раніше трудилися у Штазі. Доступ постраждалих до своїх досьє безкоштовний, для колишніх працівників і позаштатних агентів — 76 євро.
1,5 млн східних німців прочитали свої архівні справи і дізналися, хто і як шпигував за ними.
1 
1
Коментарі