Затхла двокімнатна квартира в Києві. Обдерті стіни, купи непраного одягу, пил, бруд, розстелені ліжка без постільної білизни та порожній холодильник. У таких умовах мешкали одинадцятирічний Петрик та його п"ятнадцятирічний брат Дмитро (імена змінено).
Наглядала за ними старша сестра Оксана, 20 років. Вона працювала двірником, одержувала 300 гривень. Водночас її мама, Ніна, виховувала Оксаниних дітей (своїх онуків) у селі. І мама, і донька — матері-одиначки.
Ця родина потрапила в поле зору служби у справах неповнолітніх після дзвінка з пологового будинку. Повідомили, що друга Нінина донька, п"ятнадцятирічна Вікторія, народила. Пізніше почала скаржитися школа: Дмитрик не ходить на заняття.
Після рейду фахівців служби у справах неповнолітніх Солом"янської райдержадміністрації та оперуповноважених кримінальної міліції на квартиру Ніну позбавили батьківських прав на неповнолітніх синів.
Із родиною працювали соціальні працівники, психологи. Проте бесіди не допомогли: жінка не змінила ставлення до дітей. Тому її позбавили батьківських прав.
— Ми намагаємося зробити все, щоб зберегти родину. Дати можливість батькам виховувати своїх дітей. Допомогти їм вийти з несприятливої соціальної ситуації, в якій вони опинилися з різних причин, — каже Ірина Кустова, 41 рік, заступник начальника служби у справах неповнолітніх Солом"янської райдержадміністрації Києва.
Зазвичай батьківських прав позбавляють за наркоманію, алкоголізм, аморальну поведінку. Сигнали "про неблагополуччя" зазвичай надходять до служби у справах неповнолітніх із лікарень, шкіл, міліції та від сусідів.
Інтернат у багатьох асоціюється з казармою, в"язницею
Молодший Петрик охоче вирушив до інтернату. А Дмитро опирався. Казав, що втече з притулку, навіть погрожував накласти на себе руки. Хлопець звик до волі й не хотів змінювати спосіб життя.
— Часто дитина не розуміє, що живе в жахливих умовах. Адже іншого життя вона не знає. Їй невідома батьківська турбота, любов. Вона звикла до страждань. Тому вилучити дитину зі звичного середовища досить важко, — коментує психолог Ганна Теченко, 37 років. — До того ж інтернат у багатьох асоціюється з казармою, в"язницею. А будь-яка нормальна людина боїться "казарменного", "казенного" життя.
Із реабілітаційного центру Дмитро все-таки втік. Потім його направили до міського притулку для неповнолітніх на три місяці. Домовилися з ним: в інтернаті він пробуде місяць, не сподобається — заберуть. Хлопчик залишився. Там він одержить освіту, потім професію. Квартиру не втратить: продаж або обмін житла неможливі до повноліття дітей, які там прописані.
— Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини. Ми намагаємося донести ці права до кожного маленького громадянина, — розповідає голова благодійного фонду "Приятелі дітей" Марина Криса, 51 рік. — Здебільшого намагаємося підготувати дітей, які вже перебувають в інтернатах, до самостійного життя. Найчастіше порушують їхні права на якісну освіту та житло.
Теоретично дитина сама може попросити позбавити своїх маму й тата батьківських прав. Відомі випадки, коли діти приходили до інтернатів і просили забрати їх від батьків, каже Марина Криса. Скаржилися, що ті змушували їх жебрачити, били, знущалися, навіть примушували до сексу.
Однак здебільшого діти скаржаться на батьків через образу. Мовляв, не купує тато відик — помщуся йому. Адже Конвенція ООН про права дитини висить на видному місці у школах. І діти не завжди правильно її розуміють.
Будь-яка дитина може подзвонити за номером (044) 451 54 51 на "Телефон довіри" й одержати підтримку і допомогу, каже Ірина Кустова.
— Дитину можна викликати до суду для надання свідчень. Але, як правило, діти не визнають, що не хочуть жити з батьками, — пояснює вона. — Якщо ж підліток не хоче йти до прийомних батьків, його не можуть примусити.
Згідно із законом, батьківські права можуть повернути через рік. Проте вже всиновлену дитину повернути її біологічним батькам неможливо.
3 
1
Коментарі