Мільйони людей щиро сподіваються на возз"єднання помаранчевих сил. З оптимізмом сприймають будь-які заяви й наміри. Люди думають, що вони так само щирі, як і їхні надії.
Цього тижня знову були сподівання. "Помаранчеві" мали от-от підписати коаліційну угоду. Преса вже цитувала документ. "Партія чи блок, що набере найбільше голосів на виборах до Верховної Ради серед інших учасників коаліції, пропонує свою кандидатуру на посаду прем"єра. Інші учасники коаліції не мають права вето на цю кандидатуру", — йшлося в нібито майже узгодженому проекті угоди.
Водночас учасники брали зобов"язання не блокуватися з іншими силами. Ніби справедливо й розумно. Та скінчилося все як завжди. Юлія Тимошенко підписала свій варіант угоди й розіслала його іншим. Мовляв, ось хто прагне возз"єднання найбільше.
Домовлятимуться потім, з реальними картами на руках
Досі малозрозуміле для багатьох слово "піар" в перекладі з англійської означає "зв"язки з громадськістю". Нічого поганого. Та в українській політиці ці чотири літери давно набули зловісного змісту. Дуже часто піар — це намагання політиків елементарно обдурити виборця. Викликати до себе незаслужені симпатії з допомогою сумнівних методів.
Варіант угоди Юлії Тимошенко був неприйнятний для інших учасників можливої коаліції. Звісно, вона це чудово усвідомлювала. Як і те, що прості люди дуже хочуть помаранчевого об"єднання. Отож виступати начебто лідером такого процесу напередодні виборів дуже вигідно. Навіть якщо ти сама власними діями це унеможливлюєш. Головне — той самий ефективний піар.
— Це документ, який щойно був спечений у тенетах Блоку Юлії Тимошенко і однооосібно підписаний, — прокоментував дії екс-прем"єрки керівник виборчого штабу "Нашої України" Роман Безсмертний. — Його перед цим не бачили інші учасники переговорного процесу.
Спроба об"єднатися вилилася в чергову банальну сварку. Мабуть, лукавили потроху всі. Будь-яка більш-менш втаємничена в українську політику людина розуміє: ні помаранчевих, ні інших коаліцій до виборів не створять. Домовлятимуться вже потім, з реальними картами на руках.
Усі ці галасливі акції розраховані не на результат, а на ностальгуючого за помаранчевою єдністю виборця. Точніше, на його голос. Але є межа, за якою лукавство переходить в холодний цинічний розрахунок. Цього разу межу перетнула Тимошенко.
Цього разу межу перетнула Тимошенко
Її можна зрозуміти. Рейтинг блоку падає. БЮТ разом із Януковичем і комуністами відправив у відставку уряд Єханурова і багато втратив. А тепер хоче це надолужити.
Торік у Німеччині коаліція запеклих опонентів — соціал-демократів та християнських демократів — стала можливою завдяки Герхарду Шрьодеру. Він поступився абміціями і пішов із політики: заради виборців і країни. То був учинок державного діяча. Схоже, "помаранчеві" об"єднаються лише тоді, коли хтось із них буде здатен на подібне.
1 
1
Коментарі