Керівник групи експертів Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа, 36 років, вважає: нині не найкращий час для впровадження ринку землі.
З якими труднощами зіткнувся український аграрний ринок у зв"язку з економічною кризою?
— Негаразди почалися ще в середині минулого року, коли через перенасичення світових ринків значно упали ціни на сільгосппродукцію. Нині ж найбільша проблема — неможливість залучення кредитів. Банки або не надають їх, або виставляють неприйнятні ставки до 50 відсотків річних. Друга проблема — зменшення розміру державної підтримки. Бюджет Міністерства аграрної політики скоротився утричі порівняно з 2008 роком. Щоправда, деякі кошти передбачено у Стабілізаційному фонді, але ще питання: чи буде він наповнений і які галузі фінансуватимуть із нього у першу чергу. Третій момент пов"язаний зі зміною умов оподаткування аграрної галузі. Якщо для сільгосппідприємств пільги з ПДВ продовжено, то для особистих селянських господарств — ні.
Чи очікується найближчим часом подорожчання основних продуктів — молока, м"яса, хліба?
— Певні ризики щодо цього містить знецінення гривні. Крім того, запроваджено 13-відсоткову митну надбавку на імпорт. Це також на користь вітчизняного виробника. Тож теоретично аграрії можуть підняти ціни на продукцію, хоча на практиці це навряд чи станеться. Наприклад, поляки, які постачають в Україну значну кількість свинини, знижують її вартість. Крім того, виникає питання: чи здатні будуть наші споживачі платити більше? Якщо через підвищення цін на основні продукти на них впаде попит, то сільгоспвиробники зазнають втрат.
Інша річ — ціни на хлібобулочні вироби. Їх регулює і стримує держава. Тому чимало пекарень працюють на межі рентабельності. Якщо ж узяти до уваги збільшення виплат за кредитами, то вони не мають іншого виходу, як закладати ці витрати у собівартість.
Які прогнози на врожай нинішнього року?
— Треба насамперед визначитися з банківським кредитуванням. Зараз уряд і Нацбанк докладають замало зусиль, зокрема щодо реструктуризації раніше отриманих кредитів. Сільгоспвиробники у складній ситуації. Якщо кредитні ставки будуть до 40–50 відсотків річних, то для сільського господарства становище лише погіршиться. А не брати позик — зменшаться обігові кошти і буде недофінансовано весняні польові роботи. А це означає менший урожай. Якщо ж позичати під високі відсотки, то слід бути певним: ціни на зерно, у тому числі й споживчі, у вересні мають зрости. Отож більшість сільгоспвиробників обережно ставитимуться до залучення кредитів. Тому слід очікувати зменшення виробництва.
Прибутковість рослинництва істотно знизилася, вартість землі впала
То чи буде дефіцит сільгосппродукції?
— Гадаю, ні. Бо українська аграрна галузь орієнтована на експорт. Торік була лише залежність від імпортного м"яса — ввезено понад 500 тисяч тонн. Цьогоріч буде менше, адже споживчий попит у нас знижується. Імовірне зменшення врожаю призведе до скорочення експорту, і продукція піде на внутрішній ринок. Українським споживачам боятися нічого.
А які перспективи у виробництва вітчизняного м"яса?
— Класичних м"ясних порід великої рогатої худоби в Україні майже не залишилося. Нині ріжуть молочних корів або їхніх телят. Це позначається і на собівартості виробництва, бо вихід продукції далеко не такий, як у м"ясних порід. Їх доведеться відновлювати не один рік, а може, й не одне десятиліття.
У птахівництві обсяги поступово нарощуються. Переважно за рахунок великотоварного виробництва — великих птахокомплексів. У свинарстві ситуація не хороша й не погана. Корми за останній рік подешевшали, а ціни на свинину перебувають на історичному максимумі. Тож галузь має розвиватися.
Але прибутковим може бути лише виробництво, базоване на сучасних технологіях, де найкраща конверсія кормів. Відроджувати старі радянські комплекси недоречно. А в спорудження нових слід вкласти великі кошти. Та потенційні інвестори дуже обережно ставляться до капіталовкладень в український агропромисловий комплекс. Тож очікувати якогось прориву в тваринництві 2009 року не варто.
Наскільки стримує розвиток аграрної галузі відсутність ринку землі?
— Ринок землі — це стратегічно хороша річ. Бо стимулюватиме перехід ресурсів до ефективніших власників, землеощадних технологій. Зараз можемо бачити, як на одних і тих самих землях орендарі вирощують соняшник, виснажуючи ґрунт. Власник такого не зробить — йому треба підтримувати родючість.
Альтернативи земельному ринку нема — річ лише у тім, яким йому бути. Водночас, якщо виходити з точки зору власників землі і тих, хто на ній працює, то нині для впровадження цього ринку не найкращий час. Прибутковість рослинництва істотно знизилася, вартість землі впала. Сільгосппідприємства зараз не можуть викупити землю, бо потрібні додаткові кошти. Тож на село може прийти спекулятивний капітал, щоб задешево скупити земельні ділянки, а потім перепродати.
Нині у містах чимало людей втрачає роботу, повертає у села. Як це вплине на соціальну ситуацію?
— Зменшення виробництва передусім зачепить сільгосппідприємства і фермерів. А в приватних селянських господарствах може відбутися певне відродження — через вимушене повернення людей до землі, натурального господарства. Але не думаю, що рух у село буде масовим. Хоча, безумовно, вихідці з сільської місцевості повертатимуться додому.
13 
1
Коментарі