Людмила Кохан, 29 років, дизайнер у поліграфії, Львів:
— Хотіла би, щоб в Україні хоч раз було подібне. Хочу, щоб начальнику служби доріг дали копняка під дупу, а депутатам Верховної Ради наваляли так по писках, аби пластичні операції не допомогли.
Анна Іванова, 28 років, продавщиця, Київ:
— Я живу без телевізора, не знаю, що в Туреччині. Я тільки Тунісом цікавилася, коли їхала туди відпочивати. На пляж би поїхала, якби протести були десь в іншому місці, — мені все одно.
Тетяна Проданова, 26 років, офіс-менеджер магазину, місто Корсунь-Шевченківський на Черкащині:
— Комусь це вигідно. Країна прагне до світової інтеграції. Турки за останні 20 років масово тікають у Європу. Вся ця еміграція розбавляє європейську економіку. Якщо в Туреччині буде війна, турки без проблем виїдуть звідти.
Віталій Шепунов, 33 роки, директор фотоагентства, Київ:
— Не знаю, що спонукало би мене вийти і ризикувати життям на благо країни, яка мені нічого не дає, а тільки забирає. Я думаю тільки про себе та сім'ю. У нас більшість людей неосвічені, їх можна за гречку або 50-100 гривень вигнати на вулиці й маніпулювати ними.
Людмила Дубина, 51 рік, головний бухгалтер фірми "Теплодар-В", Вінниця:
— Як туристка я туди зараз не поїхала би. Заворушення мене лякають. А як громадянка — повністю їх підтримую. Люди протестують проти дій влади, і правильно роблять.
Северин Лебедєв, 13 років, школяр, Київ:
— Якби був у Туреччині, пішов би разом із маніфестантами. Але уклав би договір із поліцією, щоб вона не застосовувала газові шашки та не вбивала людей. Якби в Україні почалася така революція, наші міліціонери били би народ іще більше, ніж турецькі поліцейські. У нас міліція найгірша.
7 
1
Коментарі
3