Перша російсько-українська війна закінчилася. Усіх, хто думає, що це ненадовго, запевняю: надовго.
Закінчилася вона, що прикметно, тим же, що й російсько-грузинська (у серпні 2008 року. — "ГПУ"). А саме: створенням на території держави, яку Кремль визнав ворожою, убогого кримінального анклаву (окупована частина Донбасу. — "ГПУ"), єдиним видом зайнятості в якому буде боротьба проти "українських фашистів".
Узагалі обидві війни проходили абсолютно однаково.
В обох випадках гнів Кремля був викликаний революцією, організованою, як здавалося Кремлю, США.
В обох випадках інструментом дій Росії були кримінально-терористичні анклави. В обох випадках Росія заявляла, що не контролює події, хоча без її підтримки й осетинський, і донецький ХАМАС не протрималися б жодного дня. В обох випадках Росія, яка не дозволяє своїм громадянам мати зброю, раптом пропускала через свої прикордонні пункти величезну кількість "добровольців", значна частина з яких була кримінальним озброєним набродом.
В обох випадках розповіді про звірства "грузинських фашистів" і "українських карателів" служили для ідеологічного розпалювання цього наброду, звична кримінальна діяльність якого раптом отримала характер служіння ідеї. В обох випадках набрід виявився абсолютно не боєздатний проти регулярних військ.
В обох випадках довелося вводити армію, причому перевага російської обидва рази була величезною. Відкрита фаза російсько-грузинської війни тривала 5 днів. Відкрита фаза російсько-української — приблизно 10 днів, якщо рахувати з 24 серпня — моменту, коли частини 8-ї та 9-ї мотострілецьких бригад, а також 98-ї і 106-ї повітряно-десантних дивізій, посилені підрозділами 31-ї десантно-штурмової бригади, перетнули російсько-український державний кордон і вдарили по Іловайську.
Чому Україна пішла на перемир'я?
По-перше, за три дні вона втратила під Іловайськом близько 1000 осіб, тобто стільки ж, скільки за весь час війни із "сепаратистами". Демократична держава не може собі дозволити такі втрати. Втрати Росії були порівнянні, але Росія — держава недемократична.
По-друге, із введенням російських військ до Донецька і Луганська стало зрозуміло, що ці міста взяти неможливо. Армія країни, що прагне до Європи, в принципі не може захопити місто-мільйонник у супротивника, який переважає її за кількістю і якістю озброєння, не дотримується жодних правил ведення війни, використовує мирних жителів як заручників і точно знає, що будь-які жертви серед мирного населення спише на "українських фашистів".
По-третє, існувала небезпека, що Кремль вирушить далі, і тоді Україна втратить як мінімум Маріуполь, а як максимум — усю територію "Новоросії" і вихід до моря.
По-четверте, Європа тисла на Україну в рамках європейської політики вгамування Путіна.
Чому пішов на перемир'я Путін?
По-перше, він виконав програму-мінімум — створення кримінального анклаву на території України. Країну з такою виразкою не візьмуть в ЄС і НАТО, а якщо й братимуть — із території анклаву в будь-який момент можна буде організувати обстріл, війну або теракт.
По-друге, продовження війни загрожувало неабиякими санкціями.
По-третє, результат війни був дуже непевний. Російські війська за декілька днів боїв зазнали втрат, порівнянних із українськими. При цьому далеко не всі воєнні цілі були досягнуті: не захопили навіть Маріуполь, саме завдяки запеклій обороні.
При цьому бойовий дух (російських. — "ГПУ") військ, що опинилися під українським "Градом", різко змінився. І замість телевізійних гасел "боротьби з українськими фашистами" в їхніх приватних розмовах стали переважати скарги на те, що їх кинули помирати, як собак, і навіть не визнають, що вони воюють.
Незважаючи на фразу Путіна, який нібито погрожував, як заявив Баррозу, "узяти Київ за два тижні", виникало питання: а що буде, якщо він Київ не візьме? "Маленька переможна війна" — це добре, тільки доки вона маленька і доки переможна. Якби війна тривала, скажімо, місяць і Росія втратила б вже не 800–1000, а декілька тисяч людей (нагадаю: в Афгані ми втратили за весь час 14 тисяч), те протверезіння, яке охопило частини (російської армії. — "ГПУ"), що воюють, поширилося б на все російське суспільство.
Підсумки війни вже можна підводити.
По-перше, "Новоросія" не відбулася. Проект закритий. Завойована Катериною Великою "Новоросія" відрізняється від звільненого Путіним Лугандона приблизно так само, як сам Путін — від Катерини.
По-друге, це повне випадання решти України, як і Грузії, з "Русского мира".
По-третє, це економічна криза, яка розгорнеться повною мірою через декілька років у зв'язку зі стратегічним рішенням зменшити нафтогазову залежність Європи від Росії. Ця криза, судячи з усього, призведе до остаточного розподілу економіки між друзями Путіна, зникнення незалежного середнього класу і будь-яких інноваційних галузей і до обмеження вільного обігу валюти.
По-четверте, це продаж країни Китаю — що відбувається на наших очах, мабуть, у прагненні продемонструвати Європі, що на російський газ і нафту, окрім неї, є й інші покупці.
Загалом, якщо коротко, то підсумки війни такі. З образи на Європу, яка чомусь називає нас (Росію. — "ГПУ") агресорами, продали країну Китаю. Зате українцям, гадам, життя медом не здаватиметься: вони тепер на своїй території матимуть вічну виразку, і, якщо захочуть в Європу — виразка тут же почне гноїтися.
3 
1
Коментарі
1