Зовсім скоро українців знову охопить злива передвиборної агітації і пропаганди. Це при тому, що останній раз політики агітували нас не так давно — торік. Та й за півтора року до парламентських виборів 2006-го теж агітували — на президентських. То чи треба вас агітувати знову?
Богдан БЕНЮК, 50 років, актор:
— Мене вже не треба агітувати, бо маю свої сталі, чіткі політичні погляди. Люди взагалі повинні мати свою позицію — це дуже важливо. Причому ця позиція має бути настільки міцною, щоб ніяка агітація не могла її здолати. Змінити те, що є у людини всередині, світосприйняття. Агітація може мати різні форми. У нас вона найчастіше є промиванням мізків. А в результаті виявляється грошима, викинутими надурно.
Наталія БАЛЬОН, 28 років, філолог:
— Мене можна зацікавити якоюсь агіткою — захочу розібратися, що ж там всередині. Але абсолютно нереально, щоб я просто повелася на агітацію тільки тому, що там щось гарне зображене чи написане. А взагалі, грамотно складена агітація та ще й на неосвічену аудиторію може мати просто надзвичайний вплив. Якщо розумна людина намагається обдумувати отриману інформацію, то неграмотна може сприйняти її за чисту монету. Це подібне до реклами — якщо є якийсь продукт, то про нього треба повідомити. Агітація — це засіб доведення до людей продукту політичного.
Всеволод НЕСТАЙКО, 77 років, письменник:
— Справді мудрих людей загітувати дуже важко. Бо вони самі розбираються в тому, що навколо них. Загітувати можна тільки не дуже розумних та досвідчених. На жаль, більшість пересічних людей вірять в агітацію, і з цим нічого не поробиш. Зрештою, вона на них і зорієнтована. Особисто ж на мене ніяка агітація вже не може мати ніякого впливу. Я сам намагаюся оцінювати ситуацію. Мої симпатії завжди були на боці тих, хто хоче щастя, волі і добра моїй країні.
Ірина СЛІПЕЦЬ, 45 років, держслужбовець:
— У моїх поглядах політична агітація вже нічого змінити не може. Хоча б тому, що я настільки розчарувалася у всіх наших політиках та політичних силах, що просто не можу сприймати їх всерйоз. Хоча був період, коли я досить активно сприймала агітаційні матеріали — це час помаранчевої революції. Що стосується агітації як такої, то вважаю її процесом банальної купівлі людської свідомості. Людям продають інтереси та погляди — все досить просто. Звичайно, без неї також політикам важко обійтися. Але, як і в усьому, не треба переходити межу.
Олег СОСКІН, 53 роки, політолог:
— Пересічного українця немає сенсу особливо агітувати, бо він і так знає, за кого голосуватиме. Наш народ узагалі не дуже сприймає, коли йому безпардонно лізуть в душу. Українці знають, як діяти в усіх життєвих ситуаціях. Вибори — не виняток. Щодо мене особисто, то я ставлюся до агітації досить негативно. Бридко знову дивитися на агітаційні телевізійні ролики, які окупували ефір — це ж суцільна брехня та демагогія. Замість агітації політичні сили мають чесно спілкуватися з людьми. А це можливо тільки за нормальної виборчої системи.
2 
35413
Коментарі