Перед минулими виборами всі політики обіцяли людям поліпшення життя. Партія регіонів узагалі заявляла, що воно відбудеться "вже сьогодні". Після виборів минуло більш як рік — незабаром уже нібито й нові вибори. Але чи стало жити краще або чи стане в найближчому майбутньому?
Аркадій Харченко, 42 роки,
приватний підприємець:
— Особливих змін я не відчув. Ніяк не можу добудувати до свого магазину кафе. Хоча, може, це й на краще, що можновладці там, нагорі, б"ються — їм тепер не до нас. Менше "наїздів" на малий і середній бізнес. Кажуть, що олігархи страждають, але в них грошей багато, переживуть. Ну, а далі гірше не буде — це точно. Бо зараз усі намагатимуться задобрити виборців. Значить, щось підкинуть пенсіонерам і бюджетникам. Для мене ж головне, щоб не заважали займатися тим невеликим бізнесом, який дає змогу прогодувати сім"ю і забезпечити гідне життя дітям.
Оксана Голік, 24 роки,
аспірант Національного університету ім. Т.Шевченка:
— Рівень мого життя за останні роки абсолютно не змінився. У соціальному плані я не відчула на собі якихось змін. А в мого чоловіка — він міліціонер — у зв"язку з останніми подіями збільшилося навантаження на роботі. Йому, крім виконання прямих обов"язків, доводилося охороняти громадський спокій на Майдані за ту саму зарплату. Усі виплати й соціальна допомога для нашої сім"ї залишилися на тому ж рівні. Дещо подорожчали деякі продукти. А сімейний бюджет такий же, як і кілька років тому. Якщо після виборів життя й покращуватиметься, то дуже повільно. Ми зможемо відчути це тільки колись потім. На раптові зміни не сподіваюся.
Олег Карпенко, 43 роки,
працівник річкового флоту:
— Та який там хрін покращилося! Я нічого не відчуваю. Одні балачки кругом. Все цифри, цифри, а насправді нічого хорошого, тільки ціни ростуть. Я плавав за кордон, так там усе дешевше — і шмотки, і продукти. Там навіть багаті люди ходять у звичайні магазини і стараються придбати товари подешевше на розпродажах. То тільки "зірки" й артисти щось шикарне шукають... А в нас один секонд-хенд, нічого пристойного собі купити не можу. І поки ця совкова братія буде при владі — нічого не зміниться. Треба, щоб країною керували сучасні менеджери, а не підстаркуваті секретарі парткомів з олігархами та їхні підлабузники.
Валентина Бабенко, 57 років,
пенсіонер:
— Ніяк наше життя не змінилося. Яке було, таке й осталося. Тільки й того, що пенсію на 30 гривень збільшили. Отримую 450 — і живи, як хочеш. А ціни ростуть. Добре, що шитвом підробляю — все життя швачкою працювала в побуткомбінаті та на фабриці. І навряд чи щось зміниться. Ну, може добавлять десятку... Ми вже не віримо нікому — ні нашому уряду, ні політикам. Усі обіцяють дуже гарно, а обіцяного й за три роки не діждешся.
Василь Загороднюк, 51 рік,
письменник:
— Краще не стало. Практично зарплата й ціни на одному рівні. Я так само читаю лекції з теорії й історії літератури в університеті. І з того живу. У творчому плані — є нові поезії, але видати їх не можу, бо нема грошей. У країні теж ніяких вагомих зрушень не бачу. Вони можуть статися лише тоді, якщо на нових виборах до Верховної Ради переможуть "помаранчеві".
3 
1
Коментарі
1