Президент за місяць призначив собі 19 позаштатних радників. Чимало з них працювали в попередніх урядах Віктора Януковича міністрами і консультантами керівника уряду: Олександр Кузьмук, Володимир Рибак, Анатолій Кінах, Сергій Тулуб, Ігор Мітюков та інші.
— Це як персональна гвардія президента, — розповідає нардеп-"нунсівець" Владислав Каськів, 36 років. У 2005–2006 роках він працював штатним, а потім позаштатним радником президента Ющенка. — Консультанти займають специфічну позицію у структурі влади. Скажімо, у Леоніда Кучми вони мали набагато більший вплив, аніж міністри чи нардепи. Ющенко частину радників призначав за політичними мотивами, частину — за функціональними обов"язками, решту — за особистими вподобаннями. Така практика продовжується. Кожному раднику президент визначає певний функціональний, політичний й управлінський діапазон. Залежно від цього штатний радник отримує ранг держслужбовця у другій категорії посад (III–V. — "ГПУ"), кабінет в адміністрації, доступ до секретної інформації, секретарку, машину. Працює за принципом проектного аналізу, виходячи з чіткого завдання і термінів, виконує особливі доручення.
Штатний радник отримує доступ до секретної інформації, секретарку, машину
Зарплата штатного радника попереднього президента складалася з посадового окладу у 2333 грн на місяць, премій, доплати за ранг, надбавки за вислугу років та інших надбавок. У сумі — понад 8 тис. грн. Його забезпечують тимчасовим житлом, медобслуговуванням, матеріальною допомогою на оздоровлення, гарантованою пенсією.
— Посада оплачувалася як одна з найвищих серед апаратних працівників президента, — додає Владислав Каськів. — А позаштатний радник виконує таку ж роботу, але на громадських засадах. Правда, чітких завдань йому не ставлять. При ухваленні рішень цінується його досвід і висока компетенція. Тому функція штатних радників за своєю суттю безглузда, бо фахівець значно ефективніший як керівник галузевого підприємства чи департаменту. Щоб радити, не обов"язково займати кабінет.
3 
1
Коментарі
1