Минає два роки від початку президентства Віктора Ющенка. У січні 2005-го було багато сподівань. На новий економічний курс, реформи, зростання економічних і політичних свобод, прискорений рух до Європи. Для того, щоб оцінити ці два роки Ющенка, варто порівняти їх із такими ж термінами його попередників — Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми.
У перший рік президентства Кравчука було сформовано інституції державності. Постала українська армія, був ухвалений перший бюджет незалежної України. Державу швидко визнавали в світі. Розпочалися економічні реформи, хоча й не надто продумані. Непростим видався для Кравчука другий рік. Були бурхливі протести населення через економічні негаразди, і в середині 1993-го президент спільно з Верховною Радою ухвалив рішення про дострокові президентські та парламентські вибори. То був мужній політичний крок. Ним започатковано традицію виходити з кризи політичним шляхом.
Перші два роки виглядають блідими
Два перші роки Кучми також виглядають досить динамічними. Уже за півроку після перемоги на виборах він запропонував радикальні економічні реформи. 1995-й став не лише роком спричинених приватизацією та лібералізацією економіки зрушень. Було підписано Конституційний договір, який забезпечив формування більш-менш чіткої, тісно пов"язаної з інститутом президента виконавчої вертикалі. 1996-го ухвалили Конституцію України. Це теж було результатом перетягування канату, проте знову ж таки — компромісом. У зовнішній політиці Україна 1995-го року вступила до Ради Європи і приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
На цьому тлі перші два роки Ющенка виглядають блідими. Він не запропонував ані пакету конституційних законодавчих ініціатив, ані чіткої програми економічних реформ. 2005-го замість них країна отримала декларативну програму уряду Тимошенко — без практичних напрямів і заходів, часових орієнтирів. Не було цього і в другого помаранчевого уряду Юрія Єханурова. У зовнішній політиці нічим закінчився націонал-романтичний порив президента у напряму Європи.
Головною проблемою цих двох років Віктора Ющенка була відсутність політичної й інтелектуальної команди, здатної напрацювати практичний президентський курс. Сьогодні ж його як комплексу документів та ідей не існує. Апелюють до передвиборної програми, але ж вона — це лише наміри, які потребують практичної реалізації.
Водночас минула майже половина президентського терміну Віктора Ющенка. І 2007-й буде для нього вирішальним. Стане зрозумілим, чи Ющенко лише допрацює решту цього президентського терміну, чи спроможеться гідно підготуватися до наступних виборів. Це — виклик не лише для президента, а й для його оточення та політичних сил, які ці два роки декларували, що вони поряд із президентом і реалізують його курс. Яким є цей курс — питання досі відкрите. Президент має чітко визначити своє бачення економічної політики та політичної системи всередині України, засобів прориву до Європи у політиці зовнішній.
2 
1
Коментарі
1