До космічних катастроф наш світ більш-менш готовий. Усенькі варіанти сценаріїв ретельно виписані Голівудом і розіграні для наочності на екрані. Головне – згуртуватися навколо Сполучених Штатів Америки і знайти негайне рішення. Наприклад, розташувати в обумовленому місці елементи чотирьох стихій і обережно вкласти між ними киянку Мілу Йовович. Таке рішення запропонував Люк Бессон у стрічці "П'ятий елемент". Значно гіршими є справи із земними загрозами.
Одну з таких породили озброєні московити, захопивши наприкінці лютого Чорнобильську атомну електростанцію. Ядерний об'єкт у руках терористів – це загроза континенту як мінімум. Не тільки Україна – світ мав здригнутися. І найближчої ж ночі висадити спецназ, сформований із кращих фахівців – ізраїльських чи британських. Проте світ відбувся словесним занепокоєнням. На щастя, нажахані радіацією терористи самі залишили небезпечну територію.
Не зорієнтувалися з ЧАЕС. Буває… Не були готові. Ніхто ж не думав, що терористи при здоровому глузді ритимуть біля такого об'єкта окопи. А ті й вирили, й укріпили. А вийшовши з Чорнобиля, націлилися на чотири інші атомні станції. Не законсервовані – ті, які в роботі, що значно підвищує градус небезпеки. Логічним було б після першого випадку взяти АЕС під міжнародну охорону – НАТО чи ще кого. Утворити посеред розкочегареної війни недоторканні анклави. Проте світ обмежився формальним мінімумом: передав українські станції в паризьке підпорядкування.
Тим часом терористи захопили Запорізьку атомну електростанцію. Найбільшу на континенті. Облаштували під реакторами справжнісіньку військову базу й почали з території ядерного об'єкта обстрілювати українців. Без ризику отримати відповідь.
Світ постав перед прірвою. Неякісний снаряд, збій у пусковій системі – і все, ядерна катастрофа. "Закрийте небо над нашими АЕС!" – вкотре вдарила у дзвони Україна. І почула заклик до розуміння ситуації. Виступаючи на конференції ООН, присвяченій Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, держсекретар США заявив: "Ми вирішили діяти стримано й уникати кроків, які могли б посилити ядерну напруженість".
"Діяти стримано" в цьому випадку означає не робити нічого. Бо кожен порух Кремль може розцінити як втручання в затіяне ним фізичне знищення України. Аби ще більше заспокоїти агресора, США пообіцяли відмовитися від запланованих випробувань балістичних ракет і намірів підвищувати стан бойової готовності ядерних сил.
Західний світ продовжує випробовувати долю.
Малим, пригощаючи когось цукерками, я щоразу примовляв: "Куштуйте, але не кусайте". Історія сімейна й за межі хати не виходила. Проте саме з такими застереженнями Україні постачають нині зброю для протидії терористам із півночі. "Беріть, але стріляйте лише тоді, коли вас убиватимуть". "Беріть, але не дай Бог зачепити бодай яблуню на території московитів". Навіть у бік українського Криму не велять дула повертати, оскільки Кремль вважає його своїм. Піде так далі – Херсон після окупаційного референдуму також виведуть із зони нашої досяжності?
США декларують: "У світі не має бути місця для ядерного стримування, заснованого на примусі, залякуванні чи шантажі". Зрозуміло, кому адресоване посилання. Проте Москва не випустить із рук такої вигідної зброї. Ядерний шантаж – єдине, що в неї залишилося, аби тримати світ у напруженні. Сполучені Штати – насамперед. Зрозуміло ж: саме через побоювання вони не дозволяють Збройним силам України ласувати "Мішкой на Сєвєрє" на повну. США, щоправда, пообіцяли нищівний удар у відповідь, але це надто мала втіха.
Проте Захід, схоже, не враховує ситуації, коли бункерний безумець може нанизати світ на ядерні вила й не отримати відплати. Тим часом крок до цього він уже зробив, захопивши Запорізьку атомну станцію. Лишилося підірвати її в годину Ікс і продемонструвати світові уламки HIMARSа. Саме так московити вчинили нещодавно в Оленівці на Донеччині.
1 
1
Коментарі