Українською мовою правильно казати "завдовжки", а не "довжиною в..."

"Довжиною в два чи три лiктi", "шириною в долоню", "висотою зі столітнього дуба", "товщиною в чоловічу руку", "величиною з горіх"…

Росіяни кажуть длиной, шириной, глубиной, толщиной... Українська мова для передачі поняття величини (розміру) та окремих її вимірів (висоти, глибини, довжини, ширини, товщини і под.) має свої прислівники: завдовжки, завширшки, завглибшки, завтовшки, завгрубшки. А забуваємо ми про них, бо, бач, з російською вони не надто схожі. 

Длиной – завдовжки.

Шириной – завшир, завширки, завширшки ( уширшки).

Вышиной, в вышину – заввишки (увишки, навишки, звишки).

Глубиной, в глубину – завглибшки, навглибшки, углибшки.

Толщиной, в толщину – завтовшки, утовшки, завгрубшки, угрубшки.

Величиной – завбільшки, убільшки, збільшки, навбільшки (або ж більшиною з кого, з що, як хто, як що).

Расстоянием - завдалеки, завдальшки.

Возрастом – завстаршки, завстарішки, устаршки літами.

Густоты (какой) – (який) завгустішки.

Наші класики прислівниками не нехтували.

В Мілані снігу на три метри завтовшки (Леся Українка). От, бач, висить над дверима, завбільшки із цапа, перед твоїми очима мальована шкапа (Гулак-Артемовський). Гончарі заставили горшками таке місце завбільшки, як наш базар (Нечуй-Левицький). В самому шинку, праворуч від дверей, у кутку шинквас: дерев'яна стіна, заввишки з людину, з полицями для посуду (Леся Українка). На високій горі, з здоровенної кучугури околиця розкривалася верстов на десять завдовжки (Панас Мирний). Десять сажнів завширшки битий шлях (Старицький).

Паралельно зі згаданими прислівниками виміру українська мова має ще і скорочені форми, інколи з одним префіксом, що вказують на напрям цього виміру: уздовж (завдовж, уподовж, удовж), ушир, утовш, углиб, завглиб, угору.

Але як уживати ці прислівники правильно: з прийменниками чи без? Загалом в українській мові переважають безприйменникові форми. Однак подибуємо і прийменникові та сполучниковіконструкції. Вислів із сполучникомяк,прийменникомзабо жформоюмало неразом із знахідним відмінком застосовується тоді, коли хочемо передати приблизність (завбільшки з хату, завбільшки з долоню, завдовжки з аршин, завдальшки як до тієї греблі, мало не в півтора метра заввишки),із прийменникамиу,в,ната знахідним відмінком вона дає точний відтінок (на десять верств завдовжки, заввишки в дуб, завгрубшки в діжку, завбільшки в чобіт).

Скарбниця рідної мови приховує й чимало прислівників, утворених від іменника за допомогою префіксів "за", "в", "у" та суфікса -шк-, що не вказують на міру й величину. Приміром, урозпорошки (або ж урозтіч, урозсип, порошницею), завгарячішки, заввиграшки. В Івана Нечуя-Левицького подибуємо завкрашки (- Буде така завкрашки, як Одарка? - спитав пан, киваючи очима до Одарки), хоча "Правописний словник" Голоскевича слова не фіксує.

Тож слід пам'ятати, що українська мова у словосполуках на позначення розмірів не вживає іменники в орудному відмінку "висотою", "глибиною", "довжиною", "товщиною", "шириною" або прийменникові конструкції "в глибину", "в довжину", "в товщину". Бо має свої, рідні, відповідники.

 

×