15 липня Верховна Рада України у рамках декомунізації перейменувала колишнє місто Кіровоград у Кропивницький.
Відповідний законопроект №4222 підтримали 230 народних депутатів.
У публічному просторі постали дискусії щодо правильного слововжитку не лише у випадку з Кропивницьким, але й з іншими декомунізованими містами й селами, чиї назви спершу ріжуть слух. Нові назви на мапі України викликають очікуванні питання у наших громадян: "А як правильно називати жителів, наприклад, села Володькова Дівиця або Кропивницька ?".
Аби не робити помилок у вживанні іменників утворених від декомунізованих міст України , кандидатка філологічних наук, Надія Трач дає поради.
"Щодо деяких назв все буде однозначно та зрозуміло, адже у мовному топографічному ресурсі вже є аналогії, які добре спрацьовують і які використовують мовці впродовж тривалого часу. Для прикладу, Кропивницький. Тут уже маємо аналогію – Хмельницький – хмельничанин, хмельничанка, хмельничани, отже – Кропивницький – кропивничанин, кропивничанка, кропивничани.
За аналогію для утворення назв мешканців від Кам'янське можна використати такі номінації Великодолинське, Коцюбинське, Чорноморське. Проте, аналогія не зовсім спрацьовує. Великодолинське – великодолинчанин, коцюбинське – коцюбинець, Чорноморське – чорноморець.
Тож природно виникає запитання: кам'янчанин чи кам'янець? Обидва варіанти можливі. Проте, кам'янчанин – це вже житель Кам'янки. Місце зайняте, так би мовити, отже Кам'янське – кам'янець, кам'янка, кам'янці. Цікаві фонетичні зміни будуть відбуватися при утворенні номінацій від населеного пункту Олешки – олещанин, олещанка, олещани.
Що робити з Водокачкою? Водокаччанин? Краще – водокачківець, водокачківка, водокачівці.
Скажімо, нормативними утвореннями від колишнього Дніпропетровськ були дніпропетровець, дніпропетровка, дніпропетровці. Проте у розмовному мовленні можна було почути і форми дніпропетровчанин тощо. Тепер маємо лаконічне Дніпро, яке миттєво провокує два варіанти найменування своїх жителів – дніпровці та дніпряни.
У вже згаданому переліку знаходимо не менш колоритні найменування: відомий Кривий Ріг, чи менш знані Гола Пристань та Нижні Ворота. Спосіб утворення назв мешканців тут типовий – видозмінюється прикметниковий компонент назви і за допомоги суфікса –ець з відповідними фонетичними чергуваннями, відображеними і в письмі, утворюється власне назва – криворожець, голопристанець, нижньоворітець. Тож Горішні Плавні – горішньоплавнець? А що ж робити з фемінітивом? Треба допоміжний суфікс – горішньоплавнівець, горішньоплавнівка, горішньоплавнівці. Звучить поетично. Поживемо – побачимо, чи приживеться.
Володькова Дівиця – володьководівицівець, володьководівиччанин, володьководівець? Ну, насамперед треба поставити дефіс, щоб зовсім не заплутатися – володьково-дівиччанин наче звучить нормально, виникають асоціації з дівич-вечором.
Чистий Колодязь – чистоколодязівець, чистоколодязівка, чистоколодязівці. Як із Горішніми Плавнями – така назва може обернути населений пункт на туристичну атракцію. І нарешті Зелений Під – зеленоподець, зеленоподка, зеленоподці.
Ресурс української мови, як на мене, блискуче впорається з викликами декомунізації. "
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як звучить говірка Чернігівського Полісся
ТУМА ВІОЛЕТА
2 
1