Фемінітиви характерні для української мови. Людям здається, що слова не мають фемінітивів, бо жінки довгий час були відсутні в соціальному просторі.
"Їх не було або майже не було у ролі писарів, стельмахів, кардиналів, гетьманів, літописців, гінців, воїнів, дипломатів, режисерів, шеф-кухарів, пілотів, водіїв, трактористів, гімназистів, капітанів кораблів і так далі, й далі, й далі", пише журналістка Людмила Смоляр на "Українська правда. Життя".
Не було жінок, яких можна було би так називати.
"Натомість, у ситуації, коли жінки поступово ввійшли в публічне життя і нині мають однакові з чоловіками права (всі люди нині мають однакові права, чи не так?), ми, уникаючи фемінітивів, і далі робимо цих жінок невидимими.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Членкиня, філологиня, фотографиня - в українській мові радять вживати фемінітиви
Вони і далі не існують у мові, хоча існують поза нею. Це ж парадоксально.
Ми і далі говоримо про директорів, радників, журналістів, маркетологів, будівельників, юристів, продавців, гравців, спорстменів, хоча в нашій реальності давно з'явилися директорки, радниці, журналістки, маркетологині, будівельниці, юристки, продавчині, гравчині, спортсменки", - вважає авторка.
Хтось вважає, що фемінітиви роблять українську мову неоковирною.
"Так от, друга причина, чому варто використовувати фемінітиви, це те, що мова стає неоковирною без них, а не з ними.
Українська мова настільки тонко злагоджена, що слова в ній, як правило, узгоджуються між собою. За родами, числами і відмінками.
Складно уявити таке речення: "Це зелений дерево росте у великій парку". Бо дерево – це воно, а отже, зелене, а парк – він, а отже, у великому парку. Немає нічого дивного в тому, щоб подібним чином узгоджувати слова. Бо "зелений дерево" – це помилка", - пише журналістка.
Для Людмили Смоляр помилкою виглядає і речення типу "Водій наїхала на пішохода".
Фемінітиви допомагають образно мислити. Вони дозволяють одразу зрозуміти, що в тексті йдеться про жінку.
Журналістка не вживає фемінітиви лише тоді, коли людям це не подобається і вони самі просять не називати їх "директоркою".
В українській мові незабудовану частина міста називають і "площею", і "майданом". Зменшена форма утворюється лише від "майдану": "дитячий майданчик", "будівельний майданчик".
Коментарі