Бажання висловитися на цю тему я відчував давно. Але сьогодні, коли мені втретє за ранок потрапляє черговий перл на ту ж тему, зрозумів, що таки пора вже...
Отже, цитата: "Близько 2 місяці як я вивчаю англійську з дисків "за кермом". Враження таке: мова простакувата, думки нею виражаються криво і спрощено. Немає такої палітри і розмаїтості, немає стрункості й логічності викладу думки, як у російській. Поділіться думкою: чи так це? Все життя (школа, ВНЗ) вчив німецьку і відчуття були такі ж, як від англійської". Кінець цитати. Дзвінка пауза...
Я, друзі, звісно, розумію, що роздуми про "їхню" непересічну примітивність стали певною культурною нормою, прикметою часу, мемом десятиліття. Зрозуміла мені й логіка - вже раз ми самі розумні аж жах, то й мова наша най-най-най. Зауважте, від мови Ґьоте та Гайне у цього добродія ті самі враження... Я в курсі, що є інженери людських душ, які десятиліттями умудряються заробляти собі на хлібець з ікоркою фактично однією й тією самою, повторюваною в тисячах варіацій, коронною фразою: "Вони ж там усі тупі-і-і".
Звісно, коли, наслухавшись по зомбоящику задорновських заклинань, тему своєї величезної розумової переваги над тупими піндосами розвиває і товариш у спортивці "Обебас", який пахтить перегаром, то доводиться стримувати добру посмішку, бо ефект виходить доволі комічний. Але коли цілком собі сучасний айтішник, такий собі хіпстер, що підраховує своїх фоловерів на Фейсбуці протягом короткого кофі-брейку між коучингом з асертивності та тренінгом із маркетингу, затягує ту ж до болю знайому пісню про іманентну англійську тупість, то в цьому випадку нам уже хочеться м'яко пояснити товаришеві те, що що до товариша не доходить.
"Так, до речі", - згадує товариш. - "Мені ж іще сьогодні на англійську ввечері", і видає на-гора черговий анекдот про примітивність англійської мови, якесь нудотне "ту ті ту ту ту", в яке його посвятив не хто-хто, а викладач цих курсів. Ну і тупа ж у них мова, ну і примітивна, скажи, Юрєц? Ми там на курсах всі такої думки - значить, це правда!
Ми, друзі, зараз тактовно мовчимо про те, що сама професія товариша є придумкою Заходу, що погляд свій орлиний він втуплює в західний девайс, а всі рухи тіла товариша за день є мавпуванням, спроба скопіювати "лайфстайл" його західного колеги. Ще тихіше ми мовчимо про те, що та ж клята Америка (причому, що характерно, саме Америка, а не Японія, Китай чи Німеччина) на наших очах змінює світ однією революцію, а вслід за нею іншою. Колись електрична жарівка, потім конвеєр, супермаркет, комп'ютер, інтернет... (До речі, що там далі? Ро́боти в кожен дім? Біотехнології? Машини, що їдуть на невідомій силі без пального і без водія? Побачимо, причому дуже скоро).
Делікатно промовчимо ми також і про те, що виш нашого премудрого співрозмовника за рейтингом "The World University Rankings" знаходиться на три тисячі двісті п'ятому місці (це в кращому випадку, а в гіршому його в тому рейтингу просто немає). А от, скажімо, той же Обамка-мавпочка закінчив, на хвилинку, Гарвард, який у тому списку скромно займає перший щабель. Мало того, вищезгаданий Обамка був багаторазовим чемпіоном Гарвардського дискусійного клубу - що по крутості і престижу ніяк не менше титулу багаторазового чемпіона світу з професійного боксу.
А, ви не в курсі? Та що ви кажете! Неважливо? Все одно тупі?
Добре, хай так. Ви знаєте, а я ж зовсім не про це. Я, власне, про те, що ви ніколи англійську не вивчите.
Спробуймо вивести за дужки всі патріотизми з шовінізмами, і розібратися в суто мовному питанні - справді, філологи ми з вами чи хто?
І що ми отримуємо, як кажуть, in the dry remainder?
1) Мантру про тупість англійської повторюють люди не надто гуманітарні. Або неголені панове в олімпійках "Обебас", або технарі, які прирівнюються до таких за філологічною непідкутістю . Жодна людина з філологічною чи лінгвістичною освітою не вважає англійську примітивною.
2) Майстри слова, віртуози російської мови, та й просто читаючі люди, знайомі з Джойсом, Фолкнером або Марком Хеддоном хай навіть у російському перекладі, висловлюються протилежно загальноприйнятим накоепам. Як відомо, Пушкін (ви, читачу, мабуть, в курсі, був такий автор) з гордістю називав себе байроністом, і уточнював, що він усього лише жалюгідний перемальовувач, послідовник і наслідувач великого романтика. У листі В'яземському він цікаво формулює свої враження про Шекспіра: "Коли я читаю Його драми, мені здається, що я заглядаю в безодню". І саме так, Його - з великої літери...
Нє? Не аргумент? Авжеж, що нам Пушкін...
3) Складність англійської граматики ввійшла в легенду. Правда, цифри в різних джерелах різняться - в підручнику Петрової пишуть, що часів 48, а от Бонк стверджує, що й цілих 64 ... Примітивна примітивність така. От лишень важкувата для нашого розуму.
То це граматика складна, а слів мало, і всі вони тупі, прості, от що!
4) Відриваю очі від клавіатури на п'ятдесят сантиметрів вгору. Книжкова полиця. На ній малахітового кольору потужна "цеглина" кілограм 10 вагою. Мій обожнюваний словник Webster's. Куплений 1996-го в славному місті Монреалі, багато років був моєю улюбленою і найчитанішою книгою, а зараз тримаю просто як пам'ять, як старого друга ... 400 000 (чотириста тисяч) слів. Всього-на-всього. А поруч - серйозний-пресерйозний словник "живаго великорусскаго" за редакцією академіка Ожегова за 2014 рік. У ньому аж 100 000 (сто тисяч). Причому в словник потрапили такі слова, як "блогер", "сайт", "тренд" і "диверсифікація" - бач, натягували до круглої цифри хлопці, з усіх сил тиснулись...
Юрєц, та мені все це пофіг. Я коли себе накручую, що вона тупа і примітивна, мені його вчити легше. Ось вивчу - а тоді... " Размахнись плечо, раззудись кредитная карточка!".
5) Гаразд, нехай буде у нас п'ятий пункт. Так би мовити, для смакової гами.
Ти в курсі, дорогий товаришу, що в англійській є тисячі слів, для яких російська немає навіть приблизних відповідностей, через що ті англійські слова для "нашого величного і могутнього" довелося просто вкрасти? Так би мовити, запозичити ... Ну так, начебто в курсі.
А той факт, що є навіть не слова, а цілі частини мови, яких і близько нема в російській - взяти хоча б той же артикль або герундій - тобі відомий? А що "while" і "meanwhile" - хоч за словником обидва й означають російське "пока" - зовсім різні речі, і що обидва вже точно не "пока" в сенсі "bye" - хоча в російській усі ці три слова однакові? А що є три абсолютно різних поняття, які плутати не можна аж ніяк, але в російській вони всі перекладаються словом "как" - ти знаєш? Що дивовижно красиве й усім зрозуміле англійське слово "serendipity" в російському словнику формулюється як "способность, делая глубокие выводы из случайных наблюдений, находить то, чего не искал намеренно", тобі відомо? А що так зване "причастие" (дієприкметник. - Gazeta.ua) або третя форма, є в англійській у ВСІХ дієслів, а в російській їх зі скрипом можна придумати заледве кожному п'ятому - це ти в курсі?
Що говориш, дорогий товаришу? Ти собі не так причастя уявляв? Причастя - це коли піп у церкві вином пригощає?
Що ж, тоді ти правий. Знаєш, мені тебе щиро шкода. Хоча ... Мабуть, уже ні.
1 
1
Коментарі
8