Недарма кажуть, що прислів"я і приказки — це відбиток народної душі. Скаже народ: "Сім раз відміряй — один відріж" — і видно одразу, що цей народ акуратний і діловий. Хоч насправді ти точно знаєш, що саме в цього народу акуратність якраз не найсильніша риса. Тобто плутанина іноді виходить: народ каже одне, але часто або правий не до кінця, або просто хоче здаватися кращим.
Інша справа, існують випадки, коли начебто добрий намір приказки входить у суперечність із конкретною ситуацією. Мені ніколи не давала спокою приказка "виносити сміття з хати". З одного боку, якщо у прямому сенсі його не виносити, то хата перетвориться на смітник. З другого, всі ми знаємо, що йдеться не про сміття, а скандали, сварки. З третього, як їх не ховай, а все одно люди довідаються. Тому часто, не виносячи сміття з хати, люди мають на увазі щось інше — замовчати, приспати проблему у вузькому колі.
Поляки мають відповідну приказку: "замітати під килим". Це також стосується сміття, яке не виносять із хати й від ока людського запорпують. Але польська приказка немовби каже: так робити негоже. Треба про неприємні речі говорити — хоч у хаті, хоч поза нею.
Я мешкаю в лісі й сприймаю його як свою хату
Уся справа в тому, що саме вважати хатою. Я мешкаю в лісі й сприймаю його як свою хату. Мені страшенно прикро, що він забруднений, але винести звідти все сміття я фізично не здатен. Дехто з дачників просто кидає його, а дехто закопує в землю. Бляшанки, пластикові пляшки, скло, сховані під шаром ґрунту, вже начебто й не проблема.
Утім, як добрий сусіда цих дачників, я не мав би виносити сміття з хати і говорити про це. Годилося просто замести цей неприємний факт під килим, немов його й не існує. І більше про це не згадувати. Як і прислів"я з приказками, що все в цьому житті тільки заплутують.
1 
1
Коментарі
8