Ексклюзиви
Неділя, 22 січня 2012 16:15

Остання кава

Отак, між нами, то ми, теперішні, біди вже не знаємо. А були часи, коли есересер якраз розформували, а медвитверезники ще ні. В есересері з медвитверезниками все було ясно: у тісній взаємодії з дитсадками, військкоматами і шкірвендиспансерами вони прищеплювали громадянам повагу до основних положень морального кодексу будівника комунізму. Аж раптом ціле будівництво визнали безперспективним, оголосили незалежність, капіталізм і наказали рятуватися хто як може.

"Як ви так, то й ми так", - вирішили начальники медвитверезників і перевели свої заклади на самоокупність. Тобто, з одного боку, скоротили перелік медичних послуг до шланга з холодною водою і кількох ударів по ребрах, а з другого - матеріально зацікавили особовий склад у перевиконанні плану. І настали такі часи, що хоч із дому не виходь. Особливо, якщо твій вигляд більш-менш натякає на платоспроможність.

Вигляд мого приятеля Боді натякав. Тоді, у середині 1990-х, Бодю взагалі можна було сприйняти за молодого француза з великими кінематографічними перспективами. І якось по обіді в околицях Водохреща Бодя зайшов до мене в гості сповістити про "той третій празник". Не так, щоб дуже п'яний, а радше притомлений. Та й хто би за стільки днів не втомився: де той Миколай, а де Водохреще. Хоча, звичайно, й свіженьких 0,7 літра коньяку в ньому теж хлюпало. Ну і Бодя з порога каже, мовляв, накривайте столи і таке інше в народному дусі. А я ж бачу, що справа безнадійна: тут уже накривай - не накривай, а наздогнати приятеля сьогодні не вдасться, нема що й стартувати. І починаю лагідно вмовляти його на каву: "Здохнеш, - кажу, - колись під плотом, і пси тобі причандали повідгризають". Як не дивно, подіяло, хоч ніби які там у центрі міста плоти.

Міліція в'яже симпатичного чоловічка в каракулевому пальті, який пручається і кричить, що він філармонійний бас і може взяти фа контроктави

Одне слово, випив Бодя кави, збадьорився й пішов. Хто ж знав, що на свою біду. Бо йде він такий бадьорий вулицею - і бачить міліцію. А міліція його поки що не бачить, бо в'яже симпатичного загалом чоловічка в каракулевому пальті, який пручається і кричить, що він філармонійний бас і може взяти фа контроктави. "Е, вуйку, про контроктаву це ви їм даремно", - подумав Бодя й кинувся виручати працівника культури.

Потім, у медвитверезнику, їх обох і ще з десяток таких роздягли до трусів, полили зі шланга і вишикували перед телекамерою. "Колючий об'єктив" чи "Вони ганьблять наше село" - якось так це називалося на обласному телебаченні. І тут Бодя, якого зацікавлені дівчата роками загодовували компліментами про його артистичну зовнішність, зробив крок назустріч камері, лагідно усміхнувся і з довірливою інтонацією сказав: "Доброго вечора, шановні телеглядачі! Ми ведемо наш репортаж із чернівецького медвитверезника…". Не буду наговорювати зайвого на тих двох сержантів: били вони Бодю довго, але акуратно, і жодних життєво важливих органів не повідбивали. Шкода тільки, що попередньо вимкнули камеру, бо актором Бодя так і не став, тож іншої нагоди взяти участь у зйомках доля йому не підсунула.

А та кава справді виявилася для нього останньою. Наступного вечора він забіг до мене на хвильку, заради однієї лише фрази: "Не ображайся, але так погано, як від твоєї кави, мені ще в житті не бувало". І хоч витверезники в Україні давно позакривали, Бодя дотепер на кожну мою пропозицію запити коньяк бодай ковтком еспресо незмінно відповідає: "Нема дурних, краще не ризикувати".

Зараз ви читаєте новину «Остання кава». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

13

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода