Ексклюзиви
Неділя, 20 листопада 2011 16:45

Куди нам великі

Хронологічний порядок такий. Спочатку Янукович у притаманному йому версальському стилі публічно насварив якогось міністра. Потім в інтернеті з'явилося відео давніших часів, на якому вже Януковичу так само публічно виписує чортів Кучма. А потім я підслухав коротеньку та по-своєму геніальну розмову, і тепер усе це треба якось позв'язувати докупи.

Отже, про наше хамство і я, і не я, і хто завгодно писав уже сотні разів на різні лади. Сергій Довлатов, пригадую, теж якось зауважив, що вбити чи пограбувати людину можуть і в Америці, але обхамити - просто так, з любові до мистецтва - лише в Росії. Українці, зрозуміло, в цьому випадку особливо тішитися не повинні: кажучи "Росія", письменник мав на увазі не так Сиктивкар із Костромою, як цілу російську імперію та її совкову правонаступницю. За винятком Прибалтики, де він розгледів принципово інші манери й традиції.

Розпаду СРСР Довлатов не дочекався, тож залишив можливість переконатися в слушності його спостереження нам. Переконуємося: прибалтійські народи відтоді встигли обжитися у вільному світі, нас тим часом - попри формальну незалежність - продовжує поглинати "рускій мір". А поглинає він нас тому, що ми вже й не надто від нього відрізняємося. Попереджав колись маркіз де Кюстін наївних західних політиків про тотальну фальшивість Росії, що намагається не стати цивілізованою країною, а лише замилити Європі очі своїм нібито "європейським вибором"? Попереджав. Лякав Дмитро Мережковський росіян майбутнім пришестям Хама? Лякав. Чи не впізнаємо ми сьогодні в цих невеселих картинках ще когось, крім Росії?

Попереджав маркіз де Кюстін наївних західних політиків про тотальну фальшивість Росії, що намагається не стати цивілізованою країною, а лише замилити Європі очі своїм нібито "європейським вибором"? Попереджав. Лякав Дмитро Мережковський росіян майбутнім пришестям Хама? Лякав

Про соціально-психологічну природу хамства загалом усе відомо. Це хвороба суспільств, де замість рівності перед законом і поваги до особистості панує вседозволеність у ставленні до "низів" і холуйське плазування перед "верхами". Оскільки ж майже над кожним представником "верхів" є ще хтось вищий, а майже під кожним представником "низів" - хтось нижчий, отримуємо країну, влаштовану за принципом шевченківського "генерального мордобитія". Найгірша з можливих сумішей - суміш хамства і приниження - ось як виглядає суспільна мораль нинішньої України.

Чи можна якось перервати цей ланцюг із глибоко фрустрованих людей, які одночасно виявляються і катами, і жертвами? Розраховувати на ошляхетнення наших розпоясаних "верхів" навряд чи є підстави: не той людський матеріал. Навіть якщо їм неспростовно довести, що вони самі нерідко страждають від заведеного між ними способу спілкування. Тим більше, що довести їм цього не вдасться. А щодо найупокореніших "низів", то ось нарешті обіцяна розмова. Власне, я і до неї не сумнівався у художній величі Гоголя, але думав, що з погляду життєвої правди він зі своїм Акакієм Акакійовичем трохи перестарався.

А тут заходжу вранці до крамниці. Переді мною пожмаканий чоловічок боязко розглядає вітрину. Тоді набирає в легені повітря - і тихеньким голоском звертається до продавчині:

- Доброго ранку, а сємочки у вас є?

- Є. Вам великі чи малі?

- Та де, куди мені великі? Малі, будь ласка...

Не знаю, може, воно й комфортно, коли люди, які не вважають себе гідними більшого пакетика "сємочок", є твоїми, скажімо, сусідами. Але коли сукупність обставин перетворює забагато твоїх співгромадян на таких акакіїв акакійовичів, шанси цілої країни ефективно протистояти генеральному хамству прямують до нуля.

Зараз ви читаєте новину «Куди нам великі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

14

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода