Неділя, 18 червня 2017 16:25

Як їх писати?

Одна молода і дуже симпатична літературно-освітня організація нещодавно попросила мене сформулювати основні правила написання колонок. Я, звичайно, спочатку відповів, що ніяких правил тут не існує, бо писати колонки можна як завгодно і про що завгодно, аби лише коротко, сильно й не дуже страшно. Відповів – і майже забув. А за якийсь день-два чую: гризе сумління. І що далі – то сильніше. Аж нарешті не витримав і накидав на папері, так би мовити, поради майбутньому колумністові. Хоч і не надто уявляю собі молодих людей, які справді хотіли б стати колумністами. Ну, так чи сяк, а ось ці поради.

Заведено вважати, що головною цінністю колонки є покладена в її основу оригінальна авторська думка. Добре зваж, чи це твій випадок. Я б особисто не ризикував. Значно надійніше класти в основу історію. Окрім твоїх власних пригод, головним джерелом історій є інші люди. Тому витягни з вух ці дурнуваті навушники, припини махати головою, як кінь водовоза, і слухай. У кожному автобусі, потязі чи літаку знайдеться якийсь безкорисливий балакун, чиї життєві нещастя ти зможеш конвертувати в кілька тисяч знаків з пробілами.

Любиш метафори? Люби. Але не забувай, що не варто розкидатися улюбленими речами. І вже зовсім ганьба – робити улюблені речі погано. Добра метафора має бути точнішою за математичну формулу. В ідеалі вистачить однієї метафори на цілу колонку, якщо ця метафора розростається до розміру цілої колонки. Проте не намагайся щоразу писати ідеально, бо швидко набриднеш дружньо налаштованим читачам. Подаруй їм задоволення час від часу спостерігати за твоїми невдачами. За це вони щиріше радітимуть твоїм успіхам.

Любиш гумор? Не біда. Дрібка гумору колонці не завадить. Однак, сам знаєш: на світі ще не вигадано нічого жалюгіднішого за невдалий жарт. А невдалий жарт – це жарт вимучений, коли автор за всяку ціну прагне розсмішити публіку. Якісний гумор буває і чорним, і світлим, і цинічним, і наївним, і високодуховним, і низькотілесним. Але вимучений гумор якісним не буває. Отже, ніколи не силуй себе: просто спробуй відразу народитися дотепним.

Не можеш пригадати жодної цікавої історії? Бракує натхнення для наскрізних метафор і вдалих жартів? Без паніки: рятунок є. Будь-який матеріал перетворюється на придатний до публікації текст, якщо оволодіти мистецтвом композиції. Тренуйся. Пишучи, уявляй свою колонку деревом. Або будинком. Або фугою чи сонатою. Або чим хочеш, пошукай трохи сам. Усе, що коли-небудь потрапляло тобі на очі, може слугувати композиційною моделлю для колонки. Тримайся вибраної моделі – і твоя колонка триматиметься купи, а це вже не провал.

І найважливіше: не переймайся. Тобі випало жити в добу інтернету, коли чимало твоїх читачів упевнені, що вони розумніші й талановитіші за тебе. Дехто з них писатиме під твоїми колонками коментарі. Деякі з цих коментарів будуть довшими за твої колонки. Іноді вони будуть нищівними. Тобі пояснять, що писати слід не про це і не так. Або без пояснень змішають з лайном і порадять піти на фронт, зайнятися сільським господарством чи накласти на себе руки. Зазвичай такі читачі дискутують не з тим, що сказав автор, а з проекціями власного покаліченого несвідомого. Тому повторюю: не переймайся. Твердо знай одне: навіть найгірша твоя колонка варта більше, ніж їхні наймудріші зауваження. Тобі за неї принаймні заплатять. З якого ж дива витрачають час і сили на писання усі ці коментатори – хай залишиться їхньою недіагностованою таємницею

Зараз ви читаєте новину «Як їх писати?». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі