Згідно з даними звіту Coherent Market Insights, глобальний ринок коштів для догляду за нігтями в 2025 році оцінюється приблизно в 24,73 млрд дол., і до 2032 може зрости до 35,97 млрд дол. при щорічному темпі зростання (CAGR) близько 5,5%. У таких умовах, коли індустрія краси набирає міжнародного імпульсу, ми поговорили з Дар'єю Орловою — титулованим майстром, суддею та тренером — про те, як будувати власний шлях у світі nail-сервісу та що необхідно, щоб вигравати на великих чемпіонатах.
Дар'я Орлова — майстер міжнародного рівня, тренер та акредитований суддя чемпіонатів з манікюру, з досвідом роботи в Україні, Канаді, Німеччині та США. Володарка престижних нагород, переможниця Nailympia та IEEBA, сертифікований суддя та тренер міжнародних асоціацій. Пройшла шлях від майстра до експерта у топ-салоні Манхеттена і сьогодні навчає нових фахівців, розробляє авторські програми та готує команди до міжнародних чемпіонатів.
Дар'я, ви пройшли шлях від майстра в Україні до визнаного експерта у США. Що стало поворотною точкою у вашій кар'єрі?
Поворотною точкою для мене стало усвідомлення, що майстерність не має меж, якщо ти готовий навчатися та адаптуватися. В Україні я отримала фундамент — любов до професії та повага до клієнта. Але саме переїзд до США став викликом, який змусив мене вийти за межі звичного: нові стандарти, висока конкуренція, зовсім інший ринок.
Я зрозуміла, що, щоб не просто працювати, а стати експертом, потрібно постійно інвестувати у свій розвиток — навчання, практика, пошук нових технік та підходів. Саме цей момент — коли я вирішила не зупинятися на досягнутому, а рухатися вперед, незважаючи на складнощі — і став справжнім переломом у моїй кар'єрі.
Мій шлях був непростим, тому що просто працювати майстром — це одне, а йти до міжнародного визнання — зовсім інше, набагато важче. Кожен чемпіонат — це величезна підготовка, робота над помилками, необхідність робити те, чого ніколи раніше не робила. Це безсонні ночі, колосальні зусилля та бажання довести самій собі, що я можу більше.
І саме тому кожна перемога для мене — це не стільки медаль чи титул, скільки визнання самої себе. Коли ти бачиш, що всі старання не були марними, то це вже величезна нагорода. А коли твою працю оцінюють ще й інші експерти на міжнародному рівні — це справжня перемога над собою.
У вашому активі — перемоги на Nailympia USA, Diamond Nails Canada та інших престижних конкурсах. Яка з них для вас найбільша — і чому?
Кожна перемога для мене важлива, але якщо говорити про найважливішу — це, безумовно, Nailympia USA. Цей конкурс у нашій індустрії вважається вершиною майстерності. Якщо порівнювати, то Nailympia — це як "Оскар" у кіно або "Ferrari" у світі автомобілів: всі знають, що це символ якості, швидкості та визнання на світовому рівні.
Учасники приїжджають із усього світу, і кожен показує неймовірний рівень. Для мене це був виклик — довести, що європейська школа манікюру може конкурувати з найкращими майстрами планети. Коли я почула своє ім'я серед переможців, це стало моментом, який змінив мою кар'єру.
Так, у мене є інші нагороди — у Канаді та на інших престижних чемпіонатах. Вони допомогли мені розширити професійні горизонти, познайомитись із майстрами з різних країн. Але саме Nailympia стала тією самою точкою, де я відчула: я граю у "вищій лізі" світової nail-індустрії.
Сьогодні ви не лише практикуючий майстер, а й тренер. У чому головні труднощі та радості роботи з учнями?
Робота з учнями — це завжди баланс між вимогливістю та підтримкою. Найскладніше — не просто передати техніку, а навчити людину мислити як майстер: бачити деталі, аналізувати, шукати рішення та не боятися помилок.
Особливо це проявляється, коли я готую учнів до чемпіонатів. Тут важливо не лише відточити техніку, а й підготувати внутрішньо. Я завжди говорю: перемога — не ціль, а результат шляху. Може статися так, що хтось виконає роботу краще або просто цього разу не складеться. І моє завдання як тренера — навчити приймати це спокійно, не втрачаючи віри у себе.
Справжня складність — переконати учня, що поразка не кінець, а частина зростання. Адже саме в такі моменти загартується характер, з'являється стійкість та сила. Коли людина може стати після невдачі і йти далі — ось тоді він стає професіоналом.
А найбільша радість — бачити, як учні ростуть, як у них спалахують очі, як вони починають вірити у свої сили. Ці моменти надихають більше, ніж будь-які кубки та медалі.
1 
1
Коментарі