Собаку за день можна навчити їздити на візку

У Миргороді на Полтавщині три місяці пес Волчок пересувається в інвалідному візку.

"Взимку жив у літній кухні. Ради нього приміщення опалювали. Навесну перевели у вольєр, – розповідає 28-річна Марина Вішер, волонтер громадської організації по захисту тварин. - Лайку збила машина біля спортшколи торік за тиждень до Нового року. Лежав на обочині два дні. Холод, мороз. Хтось змилостився, зверху накинув ряднину, давав їсти. Я рішила забрати пса до себе".

Собака усіх боявся. До себе не підпускав, огризався і кусався.

"Щоб погрузити у багажник, тварину зв'язали. Повезли спочатку у ветлікарню у Миргороді. Лікар почав колоти лапки, сказав, що чуттєвість нульова, жити не буде. Порадив собаку приспати. Я не дозволила, повезла додому. Поклали у літній кухні. Пес лежав і не рухав навіть передніми лапами. Пробувала визначити його кличку, але на жодне ім'я не реагував. Назвала Волчком, бо схожий на вовка".

Через два тижні повезли собаку на рентген у Лубни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Деснянському районі Києва оголосили карантин через сказ

"Їхати не хотів, і у дорозі, і під час процедур жалібно скавулів, ніби відчував, винесуть приговор: безнадійний каліка. Спеціалісти діагностували, що у собаки в районі спини перебиті хребет та нерви. Знову порадили Волчка приспати. Ми вирішили боротись за його життя до кінця. Я його проколола ліками для відновлення нервів. Зараз задніми лапами трохи рухає. Правда у туалет ні попісяти, ні по великому ходити не може і по сьогоднішній день. Все в нього самопроізвольно. Спочатку зробила спеціальні штани. Піддівала їх під задню частину туловища, брала за холоші і так виводила гуляти".

Щоб не виникло запалення кишківника, Марина щодня розминає собаці живіт, масажує м'язи задніх лап.

"Самогонкою розтирає усю спину. Волчку запах горілки подобається. Як тільки побачить пляшку із спиртним, починає підстрибувати. За кілька місяців ожив. Тепер за день з'їдає дві великі миски каші з ліверкою. Любить свободу. При мені сидить у вольєрі спокійно. Тільки я з двору, розв'яже балки вольєру і давай гасати. А йому не можна, бо задню частину тягає по асфальту. Счеше задні лапи до кісток. Побачить мене, ляже, построїть очі й слухає докори".

Пересуватися в інвалідному візку зразу не хотів. Пручався, не знав, як розвернутися.

"Навчився за один день. На другий день уже слухняно ставав під коляску, навчився нею керувати. Зараз тільки побачить, що несуть коляску, радіє і лащиться".

"Подружився із Дінгою. Їй 2 роки, - говорить Марина. - Тільки опиниться у колясці, зразу біжить за сарай до сучки. Пробує до неї загравати. Та відповідає взаємністю. Коли сильно заграється, коляска перекидається, Дінга починає гавкати, зве на допомогу. У Волчка характер такий, що на допомогу не кликатиме, сам старається підвестися. Раніше видно був сторожовим псом. Не боїться чужих, гавкає, кидається до хвіртки".