Навколо склянки з життям

Насниться ж іноді таке, що не тільки Фройд - Юнґ, той що Карл-Ґустав, плакав би!

Ось один із найсвіжіших прикладів. Уві сні мене починає мучити спрага. Я відкручую кран, підставляю склянку, наповнюю і п'ю - як ви здогадуєтеся, великими жадібними ковтками. Слова "жага" й "жадоба", між іншим, спільного кореня. Тут раптово мене пронизує страшна думка: що ж я роблю, Господи?! Я ж уже не у Швейцарії. Я ж уже в Україні.

Що відбулося далі, не пригадую. Та це й неважливо. Зате важливо, як мені здається, поговорити про воду. Той-таки Карл-Ґустав сказав би, що вона архетип.

У Швейцарії вода така чиста, що її хочеться пити з озер і річок. Насправді її п'ють не тільки просто з водогону чи джерела, а навіть із фонтанів. Якщо біля води ви не бачите застережного напису, що тут її пити заборонено, це означає: пийте на здоров'я. За весь час мого перебування такий застережний напис я бачив тільки одного разу. Тобто вода у Швейцарії фактично скрізь питна і - не сумніваюся - корисна.

Хлопчина-бармен подав мені порожню склянку і вказав на чудовий історичний фонтан XVI століття: "Вода у нас там. Цілюща, з гірських льодовикових джерел"

Пригадую, як у Солотурні, на ранок після фестивальної ночі, я мав зустрітися в кафе з ведучою, щоб обговорити моє наступне читання. Ведуча замовила собі еспресо, а мені йшлося лише про воду: нічка-бо була коротка, а ранок важкуватий. Тож я замовив воду, звичайну воду. Хлопчина-бармен подав мені порожню склянку і вказав на чудовий історичний фонтан XVI століття: "Вода у нас там. Цілюща, з гірських льодовикових джерел". Я завжди пам'ятатиму ту радісну мить: залита ранковим сонцем набережна зеленавої пречистої Аари, ренесансові будівлі, столітні дерева з густими й розлогими кронами, співи птахів у кронах, а відтак - склянка, підставлена під прозоро-крижані струмені. І моя насолода смачнезною водою, що тут-таки - хочете вірте, хочете ні - вилікувала мене від наслідків занадто активного нічного спілкування з друзями.

Вода є даром Божим. Якщо серед вас є атеїсти, яких таке формулювання не влаштовує, будь ласка, інше: вода є ласкою природи, її милістю. Обидва формулювання правильні, я підтримую кожне з них. Можна багато чого з люті чи заздрості наплести на Швейцарію: банки там, грошва, сита буржуазна нудьга, цілковита тиша тощо. Але я вдячний їй за елементарне - за питну воду на відстані простягнутої руки. Чиста й смачна вода повинна завжди бути поруч. Як усе безцінне, вона має бути безкоштовною. Вода - це знак рівності всього живого. Право на воду є невід'ємним загальним правом усіх живих істот. Вода - це не тільки символ життя, але й сама його суть, есенція. Простягнути руку й наповнити склянку водою за першого ж бажання - мінімальний рівень життєвого комфорту, що його заслуговує кожна людина.

Тепер ви краще зрозумієте підоснову того мого сну. Спершу - захват від того, що ковтаєш воду і втамовуєш спрагу. Далі - розпач від усвідомлення того, де ти це робиш. А отже, й усвідомлення жахливої небезпеки - це вже не Швейцарія, це Україна.

Якоюсь мірою той сон був пророчий. Такий собі сон-попередження. Чи сон-пересторога. Ще того ж дня надійшли новини про холеру в Маріуполі. А згодом про забруднення фекаліями водогону в Макіївці. І пішло-поїхало: мертва риба, закриття пляжів.

Коли люди у XXI сторіччі починають масово хворіти від води - це образа й Бога з його даром, і природи з її ласкою.

А воду в такому разі слід, як кажуть, зливати.

×