Перенесення Ялтинського саміту та поки що не підписаний указ про створення Комісії з питань європейської інтеграції, не говорить про те, що президент вирішив змінити курс інтеграції.
По-перше тому, що Янукович демонстрував, хоч і не дуже логічний, розвиток стратегії Кучми, яка полягала у багатовекторності. Але на відміну від Кучми, який підтримував абсолютно нормальні стосунки і з Заходом, і зі Сходом, Янукович за ці два роки встиг погіршити стосунки і з ЄЄ, і з РФ. Ми це можемо побачити на дуже простому прикладі: майже одночасно з заявами більшості європейських президентів, 14 із 27, Януковича не запросили на інавгурацію до Путіна. Тим самим Росія показала, що наш президент там не дуже бажаний.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Цькувати українську владу в унісон з європейцями Москві зараз вигідно" - політолог
Саміт 15 травня був запланований достатньо давно і анонсований через тиждень після вступу Путіна на президентську посаду. Відповідно, казати, що це особлива подія, і що для Януковича вона щось змінить, не доводиться. Це абсолютно планова поїздка, і нічого дивного, що він там буде.
До речі, хочу наголосити, що Україна так і не ратифікувала статут СНД, тобто юридично вона не є його членом. Навряд чи це нівелює Януковича на рівні президентів країн СНД, але це говорить про те, що інтеграція в східному напрямку так само обтяжена певними проблемами, як і інтеграція в західному напрямку.
Тому не варто говорити про те, що щось кардинально зміниться з бойкотом Ялтинського саміту, адже його перенесення на невизначений термін - це певний евфемізм про його відміну.
Щодо заяви Януковича про те, що Україні і ЄС треба взяти паузу у відносинах — коли тебе не хочуть бачити ані з одного боку, ані з іншого, то треба ж щось говорити. Ну не казати ж йому, що так, дійсно я винен, є проблеми і я маю їх вирішувати? Це абсолютно закономірна і нормальна реакція для нього — йому просто нема що сказати.
Все, що сталося за ці два роки з погіршення міжнародної ситуації України — це наслідок політики. Політики невизначеності з тим, куди саме Україна прямує. Неможливо бути одночасно позаблоковою і співпрацювати з НАТО. Ви десь чули, щоб Швейцарія, яка є позаблоковою, співпрацювала з НАТО? Чи свої війська кудись направляла? Ні, ніколи такого не було, бо вона — позаблокова. Те саме стосується й інших речей, зокрема, зовнішньоекономічних.
Тобто, або ви приєднуєтесь до Митного союзу і структуруєте свою економіку у відповідності до певних документів, або ви створюєте Зону вільної торгівлі. Тоді слід унормувати своє законодавство виходячи з майбутньої співпраці з Заходом. Неможливо це робити одночасно, чи так робити, що Україна тепер наражається з обох боків.
Ще коли Ющенко починав свій інтеграційний шлях до Європи, там сказали, що ніякої інтеграції України до Європи не буде. Тому що Європа не буде нікуди розширюватися ще 25 років. І Україна в планах на розширення не стоїть. Це було в 2005 році, зараз 2012 — тобто ще 18 років ніяких планів на розширення немає. Ніхто з ЄС не намагався інтегрувати Україну в себе. Це якась наукова фантастика. Люди мають зрозуміти, що в Європі Україну ніхто не чекав. Але виходячи з того, що вони такі демократичні, робилося так, що давайте спочатку зробимо якусь асоціацію. А що таке асоційоване членство? Запросили подивитися, як добре живуть інші. Ну подивилися, а далі що? А далі нічого. Ніяких чітких політичних угод — ні взаємодії, ні безвізового режиму. Європа не чекала Україну раніше, вона не чекає її зараз. І коли українська влада дала якийсь привід, її обвинуватили в порушенні демократичних цінностей і закінчила інтеграційний процес. Європа чітко цим скористалася.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Західні пани-демократи теж винні у диктатурі Януковича
Спроби щось змінити будуть тільки в одному випадку — коли Європа заблокує рахунки українських олігархів і чиновників в своїх банках, зробить їх не в'їздними. Тобто придумає щось на кшталт "списку Магнітського", за яким російські чиновники не можуть поїхати до Сполучених Штатів. От коли це буде, тоді це може викликати реакцію української влади, що треба щось змінювати. А поки цього не буде їм не спекотно.
Вони вже давно інтегрувалися в Європу. Інтегрувалися своєю власністю, якою вони там володіють, своїм бізнесом. Проблеми можуть виникнути лише у звичайних українців.
Читав, що українському фотографу не дали візу в Німеччину на власну фотовиставку. Це проблеми для українців, а для чиновників, які їздять за дипломатичним паспортом, олігархів, які можуть мати декілька паспортів, жодних проблем немає.
Тобто коли від суто політичних заяв Європа вдасться до конкретних дій, тоді може щось тут і зміниться. Поки таких дій не буде, збоку української влади я не бачу навіть жодного сенсу щось змінювати у своїй поведінці. Нащо? Їм це нічим не загрожує. Це не обходить їх бізнес-інтереси, не зменшує їх прибутки. То чому вони мають реагувати?
1 
1
Комментарии
9