Раз на рік релігійне свято стає і родинним. Тоді бачуся з родичами, з якими в інший час не випадає. З'їжджаємося на могили предків. Їм не відмовиш навіть у війну. Оксана працює на атомній електростанції, яку кілька місяців тому захопила московська орда. Каже, знала ще п'ять років тому, що підуть на нас війною.
– Зі мною працював кримчанин. Розповідав, на півострові тільки глухий не чув, що буде війна. Їх готували заздалегідь. То звідки міг узятися народний опір? СБУ, силовики – всі були російські, – говорить Оксана. – А ще одна медична працівниця розповіла. 2014-го вони готували операційну у Криму для наших імовірних поранених, а тут наказ: вивезти всю зброю. Хлопці були готові битись, а керівництво – ні. Наших роззброїли до заходження москалів на півострів.
Розпитую Оксану, чи є ще робота. Каже: частину техніки зіпсували, частину вкрали.
– Ворожа розвідка заїхала напередодні як туристи. Наші дають дозволи на туристичний в'їзд у зону. Було шість відхилень від маршрутів. 23 лютого просила начальника: вивезіть апаратуру. Сказав: "Нащо вона їм?" Керівництво, крім гендиректора, 25-го вже було за кордоном.
Утім, станція працює. Американці дали переносні лабораторії, чехи – комп'ютери. МАГАТЕ і Європа обіцяють відбудувати пошкоджене.
Питаю, чи всі колеги вижили.
– Керівник сказав: "Тримайтеся", – і зник. Решта виїхала. Лишилося троє. Вижили. А одна місцева. Куди їй їхати? Каже, рашисти поставили свої танки й БТРи біля її двору. Один питає: "Ничего, что мы бронемашину возле забора поставили?" А вона як скипить: "Із городу заберіть – нема як орати!" І він побіг переставляти. А вона думає: "Міг же й розстріляти"
1 
1
Комментарии