Прийшла в гості Одарка – землячка й подруга моєї дівчини. За вечерею й чаюванням балакаємо допізна. Захопилися так, що на кухню просовується сонна голова мешканця сусідньої кімнати Ігоря. Просить розмовляти тихіше – пізня ж уже пора.

Вранці гостя погодилась освіжити електричним станком мою зачіску. Під гудіння машинки у ванній кімнаті зайшла мова про те, хто що зараз читає.

– Американський журналіст японського походження і телеведучий наукових програм Міціо Кайку на основі розмов із сотнями вчених описав, яким буде світ 2100 року, – розповідаю. – Торік його "Фізику майбутнього" видали у Львові, і вона навіть виборола звання найкращої книжки на Форумі видавців.

Продовжую переказувати Одарці прочитане. Про обіцяні Кайку в найближчих десятиліттях контактні лінзи з виходом в інтернет. Про точні пристрої, що дадуть змогу хірургам оперувати пацієнтів дистанційно – через той же інтернет. Кажу також, що науковці за допомогою особливого томографа навчилися визначати, в якій частині мозку людська пам'ять ховає ті чи інші о́брази. Наприклад, пов'язане з лічбою, датами й рахунками – в передній частині, близько очей. Страх, голод, любов, робота, собака – під усі абстрактні й конкретні речі мозок має свої комірки. Завдяки цьому, розглядаючи плями на новітніх МРТ-знімках голови, можна приблизно зрозуміти, що в той час було на думці у сфотографованої людини. Це – велетенський крок до прочитування думок.

На цих словах крізь недозачинені двері в ванну просовується заспана Ігорева голова:

– Наливайко... Жаль, що ти не читаєш моїх думок.

×