Не присягали

Недільного вечора дзвонить до мене один далекий друг:

– Як ся маєш? Ти в Києві?

І якраз так йому пощастило, що був я у Львові.

– О, то приходь завтра на мій шлюб, дружбою будеш, – каже.

Лишили вони вдома дітей і просто посеред тижня пішли вінчатися. Мені не шкода було допомогти, тож зранку з лікарні на Топольній, де сидів із бабцею, – на ровер, і подався до церкви на Новому Львові.

Доки чекали кількох інших учасників дійства, священик похвалився церковною іконою, виконаною на його замовлення. На ній – якась біблійна дія за участю Авраама і Мельхіседека, а особливість образа в тому, що Авраам разом зі всіма своїми вояками – як один довговусі і з козацькими чубами. Настоятель храму навіть розказав, згідно з якими історичними даними такий вигляд може бути правдою.

Згодом ми пересвідчилися, що гумор – одна з козирних його рис. Усе за протоколом: "Чи не присягав ти коли-небудь іншій жінці? Чи не присягала ти іншому чоловіку?" – "Ні, святий отче, не присягали". Тоді священик береться читати далі, але ще раз дивиться, уже на мене з дружкою: "Вони не присягали?" Кажемо: "Точно не впевнені, але думаємо, що – ні". Тоді він, мабуть, аби назовсім уже перестрахуватися, питає: "А ви їх знаєте?"

Але не тільки священик веселив у цей святковий і пам'ятний час. Завдяки тому, що деякі люди не вміють користуватися телефонами, обряд єднання життів раз за разом прикрашала настирлива звукова доріжка. Однак нарікати на це було гріх, бо саме тут, як ніде інде, вона влучала своїм прямим символізмом: Connecting people!

×