Анатолій Коньков — тренер, за якого футболіст Андрій Шевченко дебютував у національній команді України. І був найкращим на полі у вщент програному хорватам (0:4) поєдинку відбору Євро-1996.

Тоді ще Коньков не побоявся виставити Юрія Мартинова з першолігової кіровоградської "Зірки" у стартовому складі на офіційний матч. Жоден інший тренер нашої збірної так не ризикував.

Хід з Шевченком для ФФУ — привід відвести критику за досі вакантне, у розпал відбіркового турніру, місце головного тренера збірної України.

Приклад Пепа Гвардіоли — не зовсім доречний. Перше: Гвардіола тренував кантеру "Барселони" перш ніж очолити основну команду. Друге: кадровий потенціал "Барси" апріори набагато кращий, ніж у нашої збірної. Крім того, клуб можна посилити, вийшовши на трансферний ринок. Збірна такої можливості позбавлена: треба розраховувати тільки на тих, хто має паспорт із тризубцем. Третє: Гвардіола-гравець тренером був уже на полі. За Шевченком таких якостей помітно не було: великий футболіст, але і у "Динамо", і в "Мілані", і в "Челсі" роль ігрового лідера на полі виконували інші.

Тому випадок Шевченка більше асоціюється з кроком федерації футболу Аргентини. Наприкінці 2008-го вона поставила тренером Дієго Марадону — найвеличнішого гравця Аргентини, який до цього не мав жодного тренерського досвіду. Закінчилося це провалом на Кубку світу-2010.

З іншого боку, Аргентина завжди претендує на високі місця на різних турнірах. Україна уже багато програла у відборі на мундіаль. Втрачати нам нічого. Програємо остаточно — не Шевченко буде в цьому винен. Виграємо — отримаємо чудового тренера, який поверне собі дух переможця після парламентських виборів.

Тож якщо Анатолій Дмитрович хотів, щоб було цікаво, він цього досяг.

І останнє. Кандидатура Шевченка може бути димовою завісою. Так три роки тому Григорій Суркіс пропонував посаду Мірчі Луческу — розуміючи, що той не погодиться. Так тепер можна буде поставити Олександра Заварова, створивши видимість того, що зробив усе можливе, аби підібрати найкращий варіант.

×