"Кожда ціна – то правдивий рекорд!" – запевняла реклама взуття німецької фірми "Дель-Ка" 1930-го. Таке враження, що знижки на ці туфлі – "мешти" по-місцевому, діяли безперервно – судячи зі сторінок львівської газети "Діло" за той рік.
У січні: "Унікальна пропозиція від "Дель-Ка" на карнавал-1930" – брокатові срібні й золоті, сатинові чорні пантофельки і човенця. За два тижні: "Інвентарна випродажа обуви". Потім: "Одностайні ціни на весну", Великодні знижки, "Літня посезонова випродажа", "Осінній перегляд світової моди".
У червні – картинка на півсторінки. Із поїзда "Варшава – Краків" виглядають пасажири. Кожен тримає таблички з цінами на взуття – сандалії, сандалєтки, опанки, плетінки, напівчеревики. "Перед виїздом на ферії і соняшні дні кожен купує обув "Дель-Ка" – закликає реклама.
Моделям давали імена. Чоловічі – "Ян", "Стефан", "Конрад", "Адам". Жіночі – "Клавдія", "Зося", "Галька", "Крися". Ну й дитячі – "Здідзюсь", "Бобусь", "Туся", "Збисьо". "Дель-Ка" – мрія кождої дитини," – переконували читачів.
"Спортову обув" можна було придбати за 3 злотих – стільки тоді коштувала пляшка поганенького вина. Сандалії – від 6 злотих. Найдорожчі мешти марок "Витовт", "Марта", "Ванда" і "Ольга" обходилися у 39 з половиною злотих – як радіоприймач.
До жіночого взуття безкоштовно додавали панчохи відповідного забарвлення. "Хто цього докаже? Цього може доказати лише "Дель-Ка" по постійних цінах!" Адрес магазинів не вказували. Мабуть, усі й так їх знали.
2 
1
Комментарии