Ексклюзивы
пятница, 14 августа 2015 12:50
Павло Вольвач
Павло Вольвач
Павло Вольвач

Хтозна

"Зміни!" – це гасло сьогодні не лунає хіба із прасок. Вагонний перестук відлунює чимось схожим. "Змі-ни, змі-ни…" "Ре-фор-ми…" Це справді реальність? Чи політична психотехніка, штибу ериксонівського гіпнозу, де й непотрібно, щоб хтось щось розумів? Гіпнотизер собі балакає, пришвидшуючись, і лохуватий об'єкт навіювання поступово розслабляє булки і звивини, підпадаючи під дію прихованої мантри на зразок: "Обирай!" або ще краще: "Вір!"

Хто його знає. Тут собі не віриш. Деякі зміни можна навіть побачити, як-от нову поліцію в стильній формі. Міхеіл Саакашвілі на чолі Одещини теж заповідається хоча б на надію про краще. "Эти люди подходят под стиль нашего города", як писав Бабель про прийшлих румунів. Бойові офіцери потроху очолюють роди військ, а волонтери стають губернаторами. Але все одно беруть сумніви. Бо це одиничні випадки. Недоламана система в будь-якій конфігурації, в будь-яких пазлах відтворить себе. "Хапай побільше, тягни пошвидше" – їхня ідеологія, концепція, парадигма, антикризова модель управління разом узяті. Так звану опозицію і її лідерів суспільство теж спостерігало ще від Майдану. Розповіді про рідну бабусю, яку бив чоботиськом енкаведист, ідеями не є. Депутата-комбата, що обіцяв ворогам України політ із вікон Верховної Ради, теж чули. Траєкторія польоту лишилася традиційною: з Борисполя в недосяжні для українського правосуддя далі.

З іншого боку, революція не завершилася і триває зовнішня війна. Будь-яка війна – це ротація еліт у некерованому режимі. Ну, щось подібне, як затівалося в Мукачевому. Блідий натяк, але щось подібне. Так? Так. Отже, можливий докорінний злам системи в радикальний спосіб. "Але ж ми не Сомалі! Лишень владі ми делегували право на насильство щодо будь-яких порушників закону!" – ти ж сам подумки промовляв щось подібне, слухаючи новини? І, повагавшись, сам же собі й заперечував. Адже, власне, як усі ці зміни-злами мають починатися? Із опитування "френдів" у Facebook, зі згоди "топових" блогерів? Сигналом для початку стає указ президента, пост Мустафи Найєма чи необхідна кількість лайків у спільнотах? Тим більше, якщо…

Стоп. Це все занадто складно. Суворі фронтовики, що вертаються встановлювати справедливість, уявляються добре, при бажанні навіть свобода на барикадах, чи то пак міс-Україна з оголеним бюстом і розгорнутим прапором "Правого сектора" попереду колон. Але – що і хто їх вестиме насправді? І що за цим – місячний пейзаж, як після бурштинових розробок на Поліссі? Хтозна. Зображення розпливається. Світло нарешті погасло, хоч трофіми з імпєратріцами ще живуть якийсь час у радіоточці над верхньою полицею. Зрештою, я за них забув. І це вже сон.

Дівка, що всю дорогу вишивала сорочку, вийшла поперед мене. З добровольцем "Донбасу", який півроку провів у полоні, попрощалися на вранішньому пероні. Під вечір спливли перші враження від міста, яке знаю з дитинства. Хлопці в футболках з написом "Азов", з якими зіткнувся біля Будинку журналіста. Чорно-червоний прапор із балкона житлового дому на проспекті. Поки що – Леніна. "Слава Україні" на іржавій зупинці на "наркоманському" селищі ДД, на котрому, як мені здавалося ще вчора, ні про яку нову Україну не чув ніхто й ніколи. Хто його знає…

Сейчас вы читаете новость «Хтозна». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

2

Оставлять комментарии могут лишь авторизированные пользователи

Погода