Пожежа у метро показала невміння реагувати на критичні ситуації

Проаналізувавши відкриту та неофіційну інформацію про подію з різних джерел, дійшов до таких висновків:

По-перше, пожежа на станції "Осокорки" й подальший ланцюжок подій продемонстрували нездатність співробітників метрополітену вчасно й точно інформувати пасажирів про те, що відбувається, і як останнім потрібно діяти. Іншими словами, констатуємо недостатній рівень "crowd control" та зв'язків з громадськістю. Ця проблема була, судячи з попередніх даних, чи не найтяжчою – незалежно від суто технічних обставин цієї надзвичайної ситуації. Аналогічну ваду продемонструвала й міська влада в цілому.

Ці недоліки інформування громадськості є системними. Вони виявлялися й під час попередньої серйозної аварії київського метрополітену (на Південному мості). Більше того, вони характерні й для інших систем пасажирського транспорту, найбільше – для "Укрзалізниці". Зосереджуючись на технічних та економічних аспектах, менеджмент державних компаній поки неспроможний швидко та ефективно комунікувати зі своїми споживачами-пасажирами. Хоча діалог з людьми, насправді, чи не ключове завдання цього ринку. Недарма деякі зарубіжні класифікації відносять сегмент пасажирських перевезень до сфери "туризму", а не "транспорту".

По-друге, останні аварії в метро продемонстрували близький до критичного стан транспортної інфраструктури столиці. Так, наслідком перерви в русі метрополітену стало утворення небувалих автомобільних заторів на дорогах, що сполучають лівобережні райони із дніпровськими мостами. Якби це сталося у вранішню, а не вечірню "годину-пік" – міській економіці були б завдані збитки на десятки мільйонів – через дезорганізацію логістики та втрачену вигоду.

Різні види транспорту Києва (метрополітен, залізниця, вуличний транспорт) поки не працюють, як єдина система. Вони не здатні продублювати одне одного в разі серйозних аварій, подібних до учорашньої. Зокрема й тому, що більшість пасажирів не обізнана з можливостями поєднання різних видів транспорту в своєму пересуванні. А транспортники та міська влада не інформують громадськість про такі можливості й не працюють над їх інтеграцією.

Це, у свою чергу, увиразнює такі стратегічні для столиці проблеми:

1. Метрополітен є не просто головною, а життєво важливою транспортною системою столиці – на рівні з опаленням та "швидкою допомогою". Відтак підтримання його в безаварійному стані є питанням національної безпеки України. На мій погляд, цьому завданню не відповідають ані технічний і фінансовий стан підприємства, ані рівень соціальної захищеності його працівників.

2. Метро має надійно дублюватися іншими видами громадського транспорту міста. Однак, їх робота критично залежить від завантаженості автодоріг столиці – а вона постійно зростає. Тому об'єктивно назріла необхідність обмеження кількості автомобілів у Києві.

×