Українські легкоатлети посіли сьоме місце на цьогорічному командному чемпіонаті Європи в Польщі — останнє, що дозволяло залишитись у "вищій лізі". В активі українців одна перемога в окремому виді змагань плюс два других та одне третє місце. Решта наших атлетів були слабші за лідерів.

Добре це чи погано? Чи підтримали українські спортсмени славні традиції? Дивлячись які. У відкритому доступі є кілька списків легкоатлетів, яких дискваліфікували за допінг. І список цей рясніє від синьо-жовтих прапорців. Лише олімпійських нагород у наших атлетів забрали чотири. Серед них золото-2004 штовхальника ядра Юрія Білонога. Щодо інших українських легкоатлетів, які здобували медалі й титули за допомогою заборонених медичних препаратів — не вистачить місця у цій колонці аби всіх перелічити.

Так склалося, що в певний момент кар'єри спортсмен стає перед вибором — залишитися зі своїм посереднім результатом, якого не покращити жодними тренуваннями, чи вдатися до "хімії". Тобто скористатися недозволеними методами покращення результату. Так виникає можливість щось виграти. А впіймають потім чи ні — це лотерея, у якій останнім часом спортсменам щастить усе менше. Особливо легко­атлетам — Міжнародна федерація цього виду спорту пішла до кінця і відсторонила команду Росії від усіх змагань за масове вживання допінгу.

Так що ми ще далеко не найгірші. Хоча сліди колишніх порушень досі "доганяють" деяких українських легкоатлетів. Наприклад, штовхальника ядра Андрія Семенова, який, як тепер з'ясувалося, здав позитивну допінг-пробу 2011 року, посівши тоді на чемпіонаті світу22-ге місце.

Хотілося би нині тішитися, що цьогорічний результат наших легкоатлетів нехай і не найкращий, зате "чистий". Але не будемо поспішати. Занадто пов'язані хімія і життя. Зокрема, в легкій атлетиці.

×